НЕ З’ЇЗДОМ ЄДИНИМ…

Про позачерговий з’їзд делегатів Українського товариства  мисливців і рибалок
 
Наприкінці травня цього року у місті Києві відбувся позачерговий з’їзд делегатів УТМР, який обговорював та затверджував нагальні юридичні та законотворчі питання мисливської галузі. На з’їзді побував і кореспондент «Лісового і мисливського журналу».
 
Головною причиною позачерговості цього зібрання було привести Статут Товариства у відповідність до нового Закону України «Про громадські об’єднання». З’їзд розширив повноваження з господарської діяльності та підтвердив юридичний статус наших осередків районного і обласного рівня для їх подальшої законної діяльності та затвердив ці зміни у Статуті. 
 
Але найбільш жвавого обговорення делегатами позачергового з’їзду отримав проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо мисливського господарства та полювання», який у порядку законодавчої ініціативи внесено на розгляд Верховної Ради України нардепами В. Яніцьким, І. Рибаком, Б. Дубневичем, О. Дехтярчуком та П. Дзюбликом за реєстраційним номером 4702 від 20 травня 2016 року (далі Законопроект № 4702).
 
Делегатами з’їзду було зазначено, що мисливське господарство України на сьогоднішньому етапі не відповідає сучасним вимогам. Потенціал мисливських угідь використовується вкрай неефективно. Популяція основних видів мисливських тварин перебуває у пригніченому стані, а обсяги наданих послуг мисливськими господарствами недостатні для задоволення потреб мисливців. 
 
На даний час діючі норми щодо реалізації суспільних відносин у використанні тваринного світу не відповідають принципам прозорості, простоти та ефективності державної політики та базовим законодавчим актам України, а також стандартам і нормам міжнародного співтовариства.
Позачерговий з’їзд підтримав Законопроект № 4702, яким, на думку делегатів, передбачено спрощену процедуру надання у користування мисливських угідь, створення прозорого механізму закріплення мисливських угідь, оптимізації площі мисливських угідь, що надаються одному користувачеві. Також передбачено скасування щорічної контрольної картки обліку добутої дичини і порушень правил полювання, скасування щорічного державного мита.
 
Товариство вважає, що ухвалення цього Законопроекту сприятиме збереженню об’єктів тваринного світу, боротьбі з браконьєрством, збільшенню чисельності мисливських тварин та розширенню ареалу їх перебування, захисту економічних інтересів користувачів мисливських угідь, запобіганню та протидії корупції і злочинів у сфері мисливського господарства та полювання за рахунок передбаченого законопроектом поліпшення умов використання тваринного світу при веденні мисливського господарства та полювання, забезпечення належної реалізації прав осіб, що здійснюють полювання та мисливське господарство, а також посилення санкцій і відповідальності за правопорушення та злочини у сфері мисливського господарства.
 
КОМЕНТАР
 
Голова Всеукраїнської ради УТМР Микола Шуляр на прохання «Лісового і мисливського журналу» висловив свою позицію щодо мисливських законопроектів, які нині активно обговорюються.
 
– Миколо Степановичу, що Ви думаєте про мисливські Законопроекти, які нещодавно зареєстровані у Верховній Раді, а конкретно про Законопроект № 4702 від 20.05.2016, який готували спеціалісти УТМР та екологи, і Законопроект № 4597 від 05.05.2016, зареєстрований депутатом О. Савченком.
 
– Почнемо із Законопроекту № 4597, який було розроблено експертами програми FLEG II (авт. Forest Law Enforcement and Governance, Правозастосування й управління у лісовому секторі). 
Цим Законопроектом передбачено, що бланк ліцензії на добування тварин буде реалізовуватись державою за собівартістю його виготовлення, а не як зараз – з вартістю плати за природний ресурс у кілька тисяч гривень за кожну лімітовану тварину. Начебто гарна новина для користувачів, але далі бачимо, що запроваджується окрема плата за природний ресурс і не тільки лімітованих мисливських видів тварин, як зараз, а й хутрових та пернатих мисливських тварин, за які нині така платня не стягується. Наприклад, за зайця-русака, передбачена плата у п’ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг), а це 85 грн, за пернату дичину – 0,3 нмдг! 
Зараз в УТМР середня вартість разової відстрільної картки добування хутрового звіра коштує 50 грн і, зрозуміло, що у разі ухвалення цього законопроекту, додаткова плата за природний ресурс ляже на мисливця, а це, у свою чергу, призведе до зменшення популярності полювання в Україні й, логічно, зменшить надходження користувачів мисливських угідь, які витрачають ці кошти на охорону та відтворення мисливських тварин. Таким чином вже невдовзі ми втратимо навіть те невелике поголів’я хутрової та пернатої дичини, яке зараз маємо.
Що стосується щорічної конт­рольної картки обліку добутої дичини і порушень правил полювання, то навіть більшість начальників облуправлінь лісомисливських господарств, як і ми, виступають проти її необхідності й говорять про те, що вона не потрібна ні державі, ні мисливцям. Адже щоб її замінити, мисливцю іноді необхідно проїхати 200 км та витрати часу і коштів у кілька разів більше, ніж вартість самого мита. Логічно, що Законопроектом № 4597 цей документ не передбачено.
Плата за мисливські угіддя. Ця норма, на яку багато років було накладено вето, норма, проти якої виступає й наше Товариство, бо вважає її недоцільною і такою, що призведе до занепаду мисливського господарства, залишається! Але тепер платити треба буде не землевласнику, а до місцевого бюджету. Ми впевненні, що повертати ці кошти з бюджетів у мисливське господарство на природоохоронні заходи, як це передбачено Законопроектом № 4597 – ніхто не буде. 
Товариство розуміє, що державі потрібні кошти на охорону та відтворення мисливської фауни, і пропонує створити окремий резервний фонд, до якого користувачі будуть відраховувати кошти за користування природним ресурсом, але при умові, що буде розроблено чіткий та прозорий механізм витрат цих коштів. За рахунок цього фонду можна буде створити таку довгоочікувану державну мисливську службу охорони, компенсувати збитки за потрави, боротися з епідеміологічними захворюваннями тощо.
Ми, як користувачі мисливських угідь, за рахунок членів нашого Товариства витрачаємо на охорону та відтворення тваринного світу набагато більше, ніж беремо від природи, і ми хочемо працювати з державними органами консолідовано і на користь тваринному світу.
 
Якщо говорити про Законопроект № 4702, то це доопрацьований документ, який вже був у Верховній Раді, але він піддався певній критиці з боку Комітету з питань екологічної політики на чолі з його Головою Миколою Томенком. Ми, разом з фахівцями Мінприроди, врахували всі зауваження і удосконалили цей Законопроект. Зараз він перебуває у Верховній Раді й ми сподіваємось на його підтримку. 
Цим Законопроектом ми теж передбачили відміну нікому не потрібної картки обліку. Також Законопроект не має норми плати за користування мисливськими угіддями. Це наша тверда позиція. Звичайно, Товариство готове платити у разі використання землі за її цільовим призначенням – при створенні кормових полів, зведенні будівель господарського призначення тощо, але платити за охорону та відтворення, що ми проводимо на землі, яка в нас у користуванні – вважаємо недоцільним і незрозумілим. Тим більше, що ці витрати знову ж ляжуть на рядового мисливця, а до чого це призведе, я говорив раніше.
Що стосується дозволів на добування мисливських тварин, то ми пропонуємо новий механізм їх реалізації. Після затвердження лімітів добування, користувач, відповідно до коефіцієнту, який передбачено Законопроектом, платить державі збір за природний ресурс. Самі ж бланки дозволів на полювання виготовляє власне користувач мисливських угідь і реалізує за встановленою ним ціною. Це дасть можливість вивести із тіні реальні цифри лімітів, користувачі мене зрозуміють.
На думку деяких противників Законопроекту № 4702, буде зменшено контроль над популяцією шкідливих хижаків. Хочу запевнити, що це занепокоєння безпідставне. Тим більше, на сьогодні, популяція лисиці в мисливських угіддях – у межах норми, тому що її поголів’я зменшилось у результаті боротьби зі сказом, за рішенням ветслужб. Мисливці можуть регулювати популяцію шкідників тільки у сезон полювання, щоб запобігти правопорушенням щодо добування не дозволених у міжсезоння мисливських видів. 
Щодо вовка, то цим Законопроектом, відповідно до європейських вимог, введено норми та терміни його добування. Норма становить – добування одного вовка на добу на одного мисливця, а сезон полювання – жовтень по лютий включно (крім випадків регулювання чисельності хижих та шкідливих тварин). Таким чином це дозволяє ефективно регулювати популяцію вовка і небезпеки його збільшення – немає. З іншого боку, якщо ми його знищимо, як у свій час зробили деякі країни Європи, то згодом дорогами будуть ходити тисячі бродячих собак, від яких шкоди набагато більше, ніж від вовка. Цього не стається, тому що саме вовк регулює чисельність бродячих собак і лисиць.
Ще один важливий для нас момент, який ми врахували у цьому Законопроекті – процедура надання у користування мисливських угідь. Зараз без дозволу Держлісагентства ми не можемо отримати у користування жодного гектара і це гальмує нашу роботу та викликає суперечки, тому пропонуємо, щоб це питання вирішувалось, як і раніше, на рівні територіальних громад і держобл­лісуправлінь, з якими не виникало жодних проблем. 
Це ж стосується і мисливського собаківництва. Діючим законом передбачено, що всі документи з ведення мисливського собаківництва видає Держлісагентство, але вони не мають на сьогодні ресурсів для цієї роботи, а її треба робити, що і робить ФМСУ та УТМР, порушуючи законодавство. Ми внесли норму, за якою мисливським собаківництвом повинна займатись не держава, а громадські організації з всеукраїнським статусом. А держава може і повинна готувати експертів з мисливського собаківництва – це загальноєвропейська практика.
Децентралізація, спрощення та ефективність ведення мисливського господарства – це наш шлях. 
 
Підготував Роман НОВІКОВ,
© “Лісовий і мисливський журнал”  
 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top