Logo

Собачий геноцид

Хто свідомо докладає максимум зусиль, щоб перетворити багатовікові досягнення у собаківництві та їх традиції на пил

Наступна ціль «екологів» – заборонити випробувальні станції для собак, знищити мисливське собаківництво, а потім і всю мисливську галузь України.

Наприкінці жовтня (20.10.2017) у Верховній Раді України було зареєстровано Законопроект № 7220 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у якому передбачена заборона використання тварин на мисливських випробувальних станціях, а також для проведення іспитів, змагань і притравки мисливських собак.

Другий Законопроект № 6598 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який нині перебуває у Парламенті, було повторно зареєстровано там у листопаді (10.11.2017). 

Одним з головних ініціаторів і ідеологів цих документів є Володимир Борейко. На прес-конференції в УНІАНі, яка відбулася 28 вересня, він мріяв, що Законопроект 

№ 6598 буде прийнято у першому читані вже у цьому році, а під час підготовки документа до другого читання планується внести зміни, зокрема, щодо заборони випробувальних станцій для собак мисливських порід. «Ми сподіваємося, – якщо нам вдасться розбудити громадську думку, привернути до цього жахливого середньовічного варварства увагу держави, ЗМІ, то перед другим читанням внесемо правки, щоб повністю припинити роботу притравлювальних станцій», – заявив «заслужений природоохоронець» В. Борейко. На його думку, в Україні існує близько 20 офіційних і 10 неофіційних випробувальних станцій. «На притравлювальних станціях можна знайти від 5 до 10 тварин, а після кожного випробування 50% лікують, а 50% – знищується...», – вважає він. Також він упевнений, що на випробувальних станціях в Україні проводять заборонені собачі бої.

В інтерв'ю сайту «Главред» (20.11.2017) «головний еколог» В. Борейко нарозповідав, що в Україні існує багато ресурсних лобі, які жирують на заготівлі та продажу того чи іншого природного ресурсу. «...Існує лісове лобі, рибне лобі, бурштинове лобі, нафтове лобі, мисливське лобі. Як правило, мисливське лобі очолює або очолював Президент України: Кравчук, Кучма, Янукович, Ющенко і Порошенко – не мисливці. Або хтось із керівників АП. Всі ці люди зацікавлені в безконтрольному полюванні й являють собою кістяк мисливського лобі», – наголосив В. Борейко.

Він вважає, що: «Мисливці в Україні вкрай агресивна і консервативно налаштована група, від яких дуже багато шкоди для охорони природи. Я переконаний, що любительське, спортивне полювання в Україні потрібно закривати, і чим раніше, тим краще».

«Всіх качок перестріляли мисливці. Цього літа я був на відкритті полювання в заказнику Процевський, що на Дніпрі. Там ми нарахували близько ста мисливців, які за кілька годин відкриття полювання перестріляли всіх качок, а також чайок, крячків, куликів», – стверджує він. 

«За останні два тижні я два рази був у нічних рейдах. (авт. Мабуть йдеться, про рейд коли самого В. Борейка затримали за незаконне перебування в угіддях зі зброєю та у формі держекоінспектора, яку одягати він не мав права). У перший раз браконьєри незаконно полювали з вишки, другий раз – полювали з-під фар на зайців по полю. За моїми підрахунками, в Україні близько шести мільйонів рибних, мисливських, квіткових і лісових браконьєрів. Практично все сільське чоловіче населення займається браконьєрством» – впевнений «природолюб».

Не залишив осторонь він і лісівників, завдяки яким висаджено і виплекано 80% усіх лісів України. 

«Розмноження короїда і масове висихання лісів – це справа рук лісівників. По-перше, вони знищують ліси вздовж водойм, через що річки і озера сохнуть, падає рівень ґрунтових вод, і починає сохнути сосна та інші породи дерев. По-друге, вони залишають масу порубкових залишків на місцях рубок лісу, де розмножується величезна кількість короїдів. По-третє, замість природного зрубаного лісу вони садять монокультуру сосни, яку дуже любить короїд. По-четверте, під час рубки лісу вони залишають багато зіпсованих живих дерев, які тут же перетворюються в їжу для короїда. По-п'яте, після суцільних санітарних рубок ліс, що залишився навколо рубки, піддається зайвим впливам сонця, морозу і вітру, він починає хворіти і знову стає жертвою короїдів. Однак лісівники використовують короїдів як «димову завісу» для того, щоб проводити в Україні суцільні масові санітарні рубки, як це робилося за часів Януковича. І якщо суспільство не дасть їм жорстку відповідь, то ми в майбутньому втратимо ліс», – запевнив короїдознавець В. Борейко. Володимир Євгенович родом із російського міста Свердловськ, навчався у Донецьку, можливо, тому він так не любить Україну і постійно робить все, щоб заборонити будь-яку господарську діяльність у нашій країні, зруйнувати економіку і знищити цілі галузі, в яких працюють сотні тисяч українців.

Одна з цих галузей – мисливське господарство та її невід’ємна частина – мисливське собаківництво, яке Законопроектами № 7220 і 6598 хочуть знищити псевдоекологи.

Ось, що про це думає біолог, експерт всеукраїнської категорії, кінолог ВР УТМР Наталія Томіна:

– На жаль, нині в Україні законотворчістю займаються всі, кому заманеться. Але, на мою думку, ці питання, зокрема, з мисливського собаківництва, повинні вивчати фахівці, кожен повинен займатись своєю справою... Що стосується доцільності існування випробувальних станцій для мисливських собак, то тут треба враховувати два аспекти.

Перший – це аспект тваринництва. Де до племінних самців допускаються тільки особини відомого походження, які відповідають встановленим стандартам екстер’єру та мають відповідну продуктивність. Якщо у корів продуктивність – це кількість молока, у курей – яєць, то у мисливському собаківництві – це робочі якості собак. 

Якщо уявити собі, що випробувальні станції будуть заборонені, то це унеможливить перевірку робочих якостей мисливських собак, що призведе через 3–5 років до втрати набутих собаками ознак, які вони придбали впродовж свого розвитку, наприклад, для спанієлів – це пошук і подача впольованої дичини, для лайок – це віддача голосу тощо. На випробувальних станціях собаки з непотрібними (страх до пострілу, психічні відхилення і т.д.) чи недорозвиненими якостями відбраковуються, так зберігається чистота та якість породи. Втративши випробувальні станції, ми втратимо племінний матеріал, а значить, мисливське собаківництво. Породи мисливських собак, які нині існують в Україні, виводились сотнями років. Плем’я мисливських собак сьогодні в нашій країні нараховує близько 30 тис. особин, на його формування було покладено зусилля цілого покоління кінологів та заводчиків собак, але ми, своїми бездумними діями, заборонами, можемо знищити роботу всіх цих людей за кілька років.

Другий аспект – це використання випробувальних станцій (або місць для натаски та нагонки собак) для підготовки собак мисливських порід до участі в полюванні. На цих станціях навчають собак як допомогти мисливцю знайти дичину, добути її, а у разі, якщо звіра було поранено, максимально швидко виявити його, щоб зменшити час його страждання. Ці навички мисливських собак якраз розвиваються саме в місцях натаски та нагонки. Якщо собаки не будуть мати цих якостей, то під час полювань буде страждати у тисячі раз більше підранків, ніж на випробувальних станціях. До того ж собаки без цих якостей не придатні для полювання, а це призведе до повної деградації мисливського собаківництва в Україні. 

Від бездумних дій цієї заборони, у першу чергу, постраждають звірові породи собак: лайки, гончаки, хорти, норні породи.

Що стосується роботи окремих зоозахисників, які в такий спосіб хочуть показати свою бурхливу діяльність, то я їм пораджу, щоб зберегти популяцію того чи іншого виду тварини, необхідно прикласти зусилля для збереження середовища мешкання (біотопу) цієї популяції, а не рятувати окремих особин, тим більше, якщо їх щільність перебільшує у кілька разів оптимальну. Мова йде, у першу чергу, про лисиць, чисельність якої нині просто катастрофічна. Наслідки цього – епідемія на сказ, страшної хвороби, від якої гинуть свійські тварини і люди. 

Події цього року у столиці довели це у котрий раз. У жовтні на території підприємства у Деснянському районі Києва було виявлено мертву лисицю, яку загризли собаки. За результатами лабораторного дослідження, от­ри­мано позитивний результат на сказ. Тижнем раніше до ветслужби звернувся громадянин, на подвір’я якого забігла лисиця. Згодом він помітив зміни в поведінці свого кота, зокрема, агресію, відмову від їжі. При спробі нагодувати тварину, кіт вкусив господаря. Пізніше кіт загинув. Ветеринари підтвердили, що тварина була хвора на сказ. У результаті цього у Деснянському районі столиці було запроваджено карантин.  Єдиний спосіб регулювання та стримування чисельності згаданого звіра – полювання з норними собаками, але заборона випробувальних станцій призведе до втрати собак цих порід. Як наслідок, у найближчій перспективі ми можемо отримати епізоотичну ситуацію зі сказом і карантин не в одному районі Києва, а по всіх містах України. Уявіть тільки, якого лиха може накоїти одна поправка до закону.

 

Роман НОВІКОВ,
фото автора
©"Лісовий і мисливський журнал"