Logo

Рецепт успіху

Це підприємство на київському Поліссі за всіма параметрами успішне. Ініціатива, підприємливість і бажання встигати за вимогами часу – ось простий рецепт успіху. 
 
– Дмитре Степановичу, пропоную розпочати нашу розмову дещо з фантазії. Скажіть, яким ви собі уявляєте ідеальне державне лісове господарство?

– У першу чергу, це лісгосп, що виконує своє основне завдання. Воно записане у Конституції України, Лісовому кодексі і в документах за якими нас створено. 

Наша мета, заради якої ми ведемо господарство, – охорона, збереження і відтворення різноманіття лісів. Зразковим можна вважати той лісгосп, який отримав високу оцінку міжнародної і нашої спільноти. А висока оцінка лісгоспу – це визнання відповідності ведення лісового господарства вимогам віт­чизняного законодавства і міжнародним стандартам. Якщо лісгосп сертифікований за міжнародною системою сертифікації, яка включає принципи і критерії лісової сертифікації FSC, то, я вважаю, що він близький до зразкового. Крім вище перелічених критеріїв (охорона, збереження і відтворення різноманіття лісів), це також економічні показники. Для так званих ресурсних лісгоспів (Полісся, Карпати) – це одержання прибутку, достойна заробітна плата працівників і оцінка громади. 

– Тоді логічним буде спитати: наскільки нинішній стан вашого господарства близький до цього?

– Якщо судити з економічних показників… При плані в 2017 році посадки та посіву лісу 285 га ми створили 317 га; сприяння природному поновленню (створення природних лісів) 53 га при плані 45 га; доповнення лісових культур 460 га; виростили сіянців у конт­рольованому середовищі 5 млн при потребі 3,5 млн. Півтора мільйона сіянців з підтвердженими насіннєвими властивостями, бо збираємо насіння зі створених нами клонових плантацій, готові продати іншим лісокористувачам. 
Фінансовий план з прибутку за три квартали був 7 млн 804 тис. Одержали – 9 млн 224 тис. З цієї суми сплачено податку на прибуток 1 млн 700 тис. Частину прибутку (75%) ми сплатили державі як дивіденди – близько 7 млн (семи мільйонів). 
Також інвестували у розвиток виробничої сфери: при плані 4 млн, за три квартали вклали у розвиток виробництва більше п’яти мільйонів.
Перевиконано сплату податків і зборів до місцевого й державного бюджетів: при плані 36 млн 600 тис. ми сплатили за 9 місяців 47 млн 405 тис. грн.
Досягли й росту продуктивності праці. Якщо виробіток на одного працівника був 507 тис. грн на початок 2017 року, то зараз, в 11-му місяці, – 613 тис. Ріст 22%. 
Середня заробітна плата виросла на 3400 грн, порівняно з минулим роком, і становить 16100 грн.
Це досягнуто при фактичному зменшенні розрахункової лісосіки і заготівлі деревини майже на 10 тис. кубометрів. 

– Звідки ви берете цифри плану, їх спускають «згори»?

– Ми розраховуємо показники фінансового плану з ліміту лісосічного фонду розрахункової лісосіки. Обласне управління лісового і мисливського господарства план погоджує, а Держлісагентство затверджує.

ДОВІДКА:
До складу ДП «Тетерівський лісгосп» Київського управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України входять вісім лісництв, нижній склад деревини; транспортний цех; ремонтно-механічний цех (РМЦ); пожежно-сторожова охорона (ПСО). Загальна кількість працюючих на підприємстві близько 300 чоловік.
Розташоване підприємство на території 3-х районів Київської області, а саме:
Бородянський район (21,35 тис. га) – Мирчанське, Поташнянське, Тетерівське, Пісківське, Мигальське лісництва;
Іванківський район (9,42 тис. га) – Кухарське, Блідчанське лісництва;
Макарівський район (4,93 тис. га) – Кодрянське лісництво.
Вкриті лісовою рослинністю землі – 32,17 тис. га або 92% території лісгоспу.
Основні лісоутворюючі породи: сосна звичайна – 89%, дуб звичайний – 3% , береза повисла – 5%, вільха чорна (звичайна) – 3%.
Загальний запас деревини – 8,96 млн куб. м.
Діяльність підприємства базується на екологічно орієнтованих принципах сталого ведення лісового господарства та лісокористування.
 
 
– Кому і як ви реалізовуєте деревину?

– Зараз, у зв’язку з мораторієм з 1 січня 2017 р. на експорт сосни, всю деревину ми реалізовуємо на внутрішній ринок. Раз у квартал у Київській області проводяться електронні біржові торги. Якщо деревина не вибирається споживачем на основних торгах або збільшується її пропозиція (через додаткові рубки, пов’язані з усиханням сосни, пошкодженої шкідниками), виставляємо її на додаткові торги. Перший квартал був важким. Після «удару» від введення мораторію на експорт, довелося навіть зменшити рубки головного користування. Раніше ми експортували понад 60% деревини, яку не викуповували на біржі. Сталося падіння цін у першому кварталі, але потім ринок стабілізувався і зараз викуповується і вибирається майже вся деревина, яку рубаємо.
До світових цін ринок не дійшов. В Україні, якщо порівнювати з Польщею і сусідніми країнами Балтії, кубометр деревини коштує дешевше у доларовому еквіваленті, але оживлення внутрішнього ринку відчувається. Є попит, і в майбутньому, припускаю, буде й ріст цін.

– На вашу думку, мораторій на експорт не­обробленої деревини виправданий?

– Зважаючи на суспільну увагу і важливість підтримки вітчизняного виробника, як громадянин України я можу сказати: якщо вводити його було потрібно, то, звісно, не так різко. А по-друге, повинна бути конкуренція. Якщо ми будуємо ринкову економіку, то обмежень у торгівлі не повинно бути. Переробники – приватні підприємства – дошку, плиту продають на експорт. Тоді нехай конкурують і в закупівлі сировини. Якщо розглядати цей мораторій як тимчасовий, то нехай буде, але, якщо задекларували ринкову економіку, слід жити за цими правилами. Ми повинні взяти «урожай» – деревину, яка досягла віку стиглості (за лімітом, затвердженим відповідними службами, зокрема, екологічною), вигідно продати. Таким чином забезпечуються робочі місця, сплачуються гідна зарплата і податки.

– В ході електронних торгів піднімається ціна на деревину?

– На проведених торгах на четвертий квартал на пиловник десь на 10–12% була піднята ціна. По спецторгах нема піднімання, бо там виробників плит не дуже багато і вони можуть уявно держати ціну. Так само і на фанеру та дрова не піднялася ціна, практично купили за стартовою. Хоча я вбачаю непропорційний ріст ціни на дров’яну деревину, порівняно з ціною на технологічну і балансову. Якщо в середньому ціни на пиловник піднялися порівняно з 2013 роком більше, ніж удвічі, то деревина дров’яна і фанерна подорожчала в 1,47 раза. Це дає мені підстави припустити, що плитники і фанерники можуть стримувати ріст цін, а ще додатково отримувати прибуток, не сплачуючи всіх податків. 

– Ви прибічник збуту деревини через аукціони чи за прямими договорами?

– З досвіду Європейських країн, особливо сусідньої Польщі, де лісове господарство завжди було розвинутим, бачимо, що там є й прямі договори. В Польщі торги проводяться для того, аби зафіксувати ціну – щоб не було зговору, щоб врахувати ріст інфляції, податків, зарплати… Але великим переробникам, коли вони роблять програму на рік-три, важливо мати прямі довготермінові договори з зафіксованою ціною.
 
ВЛАСНИЙ ДОСВІД:
 
КАРТА ДЛЯ «АЗИМУТУ»
Коли зверху було ініційовано встановлення в лісгоспах веж відеонагляду за лісами, в Тетерівському господарстві задалися питанням: чи ефективним буде це капіталовкладення. Прийшла вказівка: обладнати автомобілі GPS-навігаторами, встановити вишки з відеокамерами… Гроші заплачено, але система «Лісова варта» не працювала… Головного завдання: вказувати, куди, якою дорогою має їхати пожежний автомобіль вона не виконувала. Як виявилося, дані супутника не співпадали з мапою. На картах лісовпорядження 75 відсотків лісових доріг не нанесено, а просіки, взагалі, показані з відхиленням у 3–8 градусів. Власними силами зробили електронну карту – з приладом їздили лісовими масивами, наносили пожежні водойми, під’їзди до них… Тепер одним натиском «кнопки» пожежники зможуть дізнатися найкоротший шлях до пожежі та найближчого водозабору. За прикладом Тетерівського вже діють інші лісгоспи. А кмітливі тетерівці йдуть далі. Вони зробили доступними через смартфон таксаційні характеристики ділянки, лісничий на екрані отримує довідку про породний склад і вік дерев, про відведення. Будь-які зміни відразу відображаються в базі даних. Монітор телефону замінив томи товстенних книг. А надалі в електронну систему буде вводитися й інформація про вогнища зараження хворобами та шкідниками.
 
ДЕСЯТЬ МІЛЬЙОНІВ ЗАМІСТЬ ОДНОГО
Саме стільки – 10 мільйонів – однорічних саджанців сосни на одному гектарі вирощують тетерівські лісівники у своєму розсаднику з контрольованими умовами. Це в десять разів більше, ніж можна отримати у відкритому ґрунті. При цьому витрата насіння навпаки – у 8–10 разів менша. Розсадник обладнаний системами захисту, підживлення і поливу попередньо підігрітою водою. Вирощують саджанці лісових порід: сосни, берези, груші, яблуні, калини, клена, горобини, дуба, липи, різних кущових… Директор – Дмитро Гоцуляк – показує плантацію берізок і цитує професора Кального: «Справжній лісівник той, хто виростить березу з насіння». Пояснює, що цим в Україні практично майже ніхто не займається.
Вже п’ять років цьому розсаднику і господарі не тримають секрету – діляться досвідом з колегами.

І СУШИТЬ, І ТРУСИТЬ…
Комплекс з переробки, зберігання та вирощування садивного матеріалу лісових порід – це практичне втілення передових технологій лісівництва в окремому лісгоспі. 
Нині все ширше впроваджується створення лісів на селекційно-генетичній основі. За цією технологією в Тетерівському лісгоспі створено 23 га клонових плантацій сосни – привитої з плюсових дерев на однорічні сіянці. Черенки взято з найкращих 
плюсових (їх 60) дерев. 
Обладнання для переробки шишок у цьому технологічному ланцюжку дуже важливе. Такого нема більш ніде в Україні, – з гордістю кажуть тетерівські лісівники, коли показують свої чудо-агрегати. Майже рік вони розробляли технічні умови, робили ескізи, за якими київські виробники створили набір установок: сушильну камеру, витрушувач насіння з шишок, обезкрилювач насіння, сепаратор та вакуумне обладнання для очистки насіння. Старими методами з однієї тонни шишок видобували 10 кг насіння, тепер 16–18 кг відбірної якості.
690 тисяч обійшлося обладнання цеху, але затрати вже окупилися. 
На 270 тисяч гривень продали насіння та сіянців сосни іншим лісгоспам, крім того, відпала потреба в чотирьох працівницях, які спалювали 100 кубів дров, для висушування шишок на старій шишкосушилці. 

– Давайте поговоримо про рентабельність вашого підприємства. Деякі експерти дорікають, що лісгоспи показують невисокий рівень прибутковості, але при цьому платять високу зарплату працівникам.

– Будь-який керівник підприємства чи найнятий державою менеджер повинен дбати про гідну заробітну плату працівників. Суспільство тоді багате, коли достойна заробітна плата, не може бути багатим суспільство з бідняцькою зарплатою. Тому, що зарплата це не тільки носій доходу працівника, а й носій податків. Прибутковий податок з громадян, який ми сплачуємо з зарплати, іде у місцевий бюджет. Ну, й рентабельність підприємства повинна бути на рівні і навіть вища як у нас. Минулого року це було близько 11%, в цьому році – близько 7% буде. Який ще приватник чи крупна корпорація задекларує сім процентів рентабельності в Україні? 7–10 відсотків – це вже великий рівень рентабельності і великі податки. Приклад, у нас близько 300 працівників і торік одержано прибутку 21 мільйон гривень, а Укрзалізниця, яка має близько 300 тис. працівників отримала прибутку 300 млн грн. У нас прибуток на одного працюючого в 70 разів більший, чим в Укрзалізниці. Ось де не рентабельно! Тому, наші сім відсотків рентабельності у цьому році, з такою високою зарплатою, як у нас, вважаю дуже гарним показником. До речі, на зарплату ми платимо всі податки. 
Держава задекларувала децентралізацію і наповнення місцевих бюджетів буде йти саме через такий механізм.
У цьому році вже сплатили у Пісківську місцеву територіальну громаду, створену однією з перших у Київській області, близько 11 млн податку. 

– Яким чином ви досягаєте високих економічних результатів?

– Все починається з правильної організації робочого процесу. Не потрібно зайвих людей: повинен бути виробіток на працівника і оптимальне число працівників. Цим досягається зменшення витрат. Наприклад, ми вдосконалили систему запобігання і ліквідації лісових пожеж, впровадивши комп’ютеризовану систему «Азимут».
Внесли зміни і в технологічний процес. Якщо раніше, коли був експорт, на повну потужність у дві зміни працював нижній склад, то зараз стали відвантажувати з проміжних складів. Це дало економію на вивезенні, навантаженні. При цьому загальні витрати зменшились.

– При цьому довелося скоротити штат працівників? 

– За два роки зробили певну оптимізацію. Були в нас пожежні сторожі на вежах – зараз їх немає. Вузьке місце в нас – лісозаготівля. Запропонували людям, що вивільнялися, перейти до підрядників, які надають нам ці послуги. Небагато, але деякі працівники перейшли. 
Впровадження системи «Азимут» дало високий ефект. Буквально за півроку окупили витрати на комп’ютеризацію, телекамери тощо.

– Скажіть, будь-ласка, сучасні європейські принципи сталого лісокористування ви у своєму господарстві застосовуєте?

– Так, ми перші в Україні застосували поступові рубки дво- і триприйомні у соснових насадженнях. У вологіших умовах, де можливе природне поновлення, після першого прийому вони ефективні, тому, що таким чином зменшуються витрати на садіння і виходить лісовідновлення стійкіше до зовнішніх впливів. Але цей метод не скрізь годиться. Ми, за прикладом чехів, створили спеціальний агрегат для здирання дернового покриву, аби приживлюваність була більшою. Ефект від поступових рубок, дво- і триприйомних значний і ми добровільно вибіркові рубки впроваджуємо при головному користуванні. Також залишаємо певну кількість насінників на вирубці, і тоді, навіть на площі штучного відтворення, ці кращі дерева дають природне поновлення. 

– Вам довелося працювати ще за радянської системи. Чи така вже вона непридатна до вимог сьогодення?

– Радянську систему ведення лісового господарства я вивчав у Сільгоспакадемії і використовував на практиці. У 1989 році, при горбачовській «перебудові», з приватним візитом до рідні побував у Сполучених Штатах Америки і там два дні з менеджером їхнього комунального лісгоспу ознайомлювався з американською системою. Був здивований, коли на питання: «Містер Джон, з ким ви погоджуєте рубки (на семи гектарах ліс був заражений кореневою губкою і проводилась суцільно санітарна рубка (у віці 30 років) – зі «стейтовим» урядом у Бостоні чи федеральним у Вашингтоні?», почув відповідь: «Мене держава вчила, щоб я приймав самостійно рішення. Якщо хірург узгоджуватиме план операції з Вашингтоном, пацієнт вріже дуба!» 
Радянська система лісівництва була розвинута і визнавалася у світі. Масштаби штучного відтворення насаджень, особливо після війни, після розрухи… можемо побачити по приросту, по залісненню. Проте вона, як і нині, була заангажована у погодженнях, у недовірі до спеціаліста. А останні три роки, взагалі, нівелюють спеціаліста лісового господарства. Ми повинні погоджувати кожен свій крок навіть не з фахівцями лісового господарства. Думаю, що у громадських організаціях теж повинні бути підготовлені люди, якщо вони беруться за погодження, повинні мати відповідну освіту, хоча б мінімальну. Ліс же це не тільки дерева, – це складна система, порушення одного компонента може призвести до катастрофи.

– Дмитре Степановичу, врешті-решт, чия оцінка вашої роботи для вас важлива? 

– Ми сертифіковані за стандартом FSC з 2000 року, тоді мали деревообробку й експортували заготовки до Італії, яка виготовляла меблі для Англії. В європейських країнах, особливо в Англії, прискіпливо дивляться з якого лісу вони купляють деревину. Що таке система сертифікації? Це не тільки перевірка, як ведеться лісове господарство, чи легальна деревина… Європейські аудитори, зокрема шведи, завжди підтверджують відповідність ведення нами лісового господарства європейським принципам, ставлять високу оцінку.
Не можна ставитися до всіх однаково, слід виділяти тих, хто господарює неправильно, порушує закон і карати або міняти менеджерів. Тих, хто веде правильно лісове господарство, треба заохочувати, хоча б морально, щоб могли відчувати себе спеціалістом потрібним для суспільства.

Іван КУГНО
©"Лісовий і мисливський журнал"