Logo

Чума ХХІ століття
Надзвичайна ситуація: африканська чума свиней атакує Україну
 
Наприкінці жовтня в Інституті ветеринарної медицини НААН України за сприяння Інституту Фрідріха Леффлера та Інституту вірусологічної діагностики (Німеччина) відбувся семінар з питань африканської чуми свиней (АЧС). У заході взяли участь представники Держлісагентства, громадських мисливських організацій та користувачі мисливських угідь. 
У 2012 році в нашій країні був зафіксований перший випадок захворювання свиней на африканську чуму, через три роки, у 2015, було зафіксовано 40 випадків, нині на території України вже виявлено 127 випадків на захворювання АЧС. Але на відміну від країн ЄС, спалахів у дикій природі у нас значно менше – всього 17 випадків. Усього з 2012 по 2017 рр. в Україні було виявлено 215 випадків захворювання домашніх свиней та 31 – серед диких. 
 
Не можна сказати, що це точні цифри, адже ситуація з моніторингом в Україні складна, тому Угорщина та Польща вже й почали зводити вздовж своїх кордонів з нашою країною паркан, щоб убезпечитись від чумної небезпеки з нашого боку, яка може бути набагато більша, ніж за офіційними даними.
 
Ситуація з інформуванням у Білорусі ще більш невизначена, ніж в Україні. За офіційними даними у них немає взагалі АЧС, але якщо подивитись на карту спалахів захворювання, то видно, що Білорусь – це біла пляма, навколо якої все «червоне». Можна припустити, що інформація просто приховується, щоб не панікувати і не втратити міжнародні ринки. Але ми знаємо, що заходи щодо боротьби з цією хворобою там проводять на державному рівні. Отже, повернемося до наших свинок.


Директор Інституту ветеринарної медицини НААН України Сергій Ничик, виступаючи на семінарі, зазначив:
– У нас, як у науковців, немає питань до діагностики держветслужбою АЧС та точності діагнозу, але є серйозні питання до розроблення системи моніторингу, реакції на спалах, проведення протиепізоотичних заходів, системи відшкодування тощо. Ми не одноразово піднімали ці питання, починаючи від Президента України до Уряду, на жаль, нас не чують. У березні цього року відбулись загальні збори нашої Академії наук, на яких 175 академіків звернулися до Президента України щодо катастрофічного епізоотичного стану з АЧС ... жодної реакції.
 
Яка ж нині ситуація з африканською чумою свиней? 
 
В Україні найбільшою групою ризику є приватні домогосподарства зі свійськими свинями, адже саме вони становлять основ­ну частку випадків захворювання. У країнах ЄС навпаки, більше випадків АЧС було зафіксовано у дикій фауні. Наприклад, у Польщі з 2014 по 2017 рр. виявлено випадків захворювання свиней на АЧС: диких – 512, домашніх – 99; у Латвії: диких – 1799, домашніх – 48, у Чехії: диких – 107 і жодного серед домашніх. Це пов’язано зі щільністю дикого кабана. У ЄС його поголів’я у 5–10 разів більше за показник нашої офіційної статистики, тим не менше, в Україні з 2015 року ми бачимо ще більше скорочення поголів’я дикого кабана до рівня 2005 року. Це сталось за рахунок його депопуляції у деяких регіонах країни. Наш Інститут завжди був проти таких заходів і відстоював позицію, що це не може бути методом боротьби з АЧС у дикій природі України, зважаючи на досвід країн ЄС та його невисоку щільність у наших мисливських угіддях. Поголів’я дикого кабана необхідно контролювати, а не знищувати.
 
Ефективно контролюючи ситуацію з АЧС, у ЄС за останні три роки досягли зниження сумарних показників динаміки спалахів хвороби. В Україні ж ситуація погіршується, основне вогнище, а це 98% випадків захворювання на АЧС, зосереджено у присадибних господарствах.
 
У 2012 році, коли в Україні з’явилася згадана хвороба, в Інституті було розроблено прогноз щодо розвитку спалаху АЧС: кількість випадків, вогнища її виникнення, поширення тощо. З цим прогнозом ми звернулись до влади країни, але нас не почули. Тоді ми через ЗМІ почали розповсюджувати необхідну інформацію, щоб хоч трохи призупинити розвиток АЧС в Україні. На жаль, наш прогноз справдився і вже у 2015 році, коли ситуація з АЧС стала катастрофічною, похибка між реальним станом і нашим прогнозом була всього 6 км. У 2012 році, якби держава прислухалась до нас, було б створено чітку вертикаль ветеринарної служби, застосували б запобіжні та профілактичні заходи щодо недопущення розповсюдження хвороби, проводились би моніторингові 
 
дослідження, АЧС в Україні можна було б зупинити та локалізувати, нині ж ситуація не змінилась і стала неконтрольованою, і не прогнозованою. 
 
Ще одна проблема – це відсутність фінансування нашої науки. На відміну від німецьких колег, ми не маємо лабораторії відповідного рівня захищеності, відповідно не маємо права працювати зі збудником хвороби. Наш Інститут може тільки ставити діагноз та проводити аналізи, але цього замало для боротьби з вірусом і зі спалахами хвороби.
 
Які ж причини поширення АЧС в Україні? Це, в першу чергу, прямі причини: інфіковані та хворі на АЧС свійські та дикі свині (несвоєчасне виявлення та утилізація, браконьєрський відстріл, міграція, кампанія з тотальної депопуляції диких кабанів), контаміновані вірусом АЧС м'ясні продукти і харчові відходи (м'ясопереробні підприємства, фізичні особи, які займаються нелегальною закупівлею та реалізацією живих свиней та продуктів їх забою, приховування випадків захворювання, неконтрольований подвірний забій свиней тощо). Але головні причини – це відсутність системного аналізу причин поширення та заходів боротьби з захворюванням, відсутність Програми боротьби та ерадикації захворювання, низький рівень біобезпеки та біозахисту у господарствах, недовіра до влади та неналежна компенсація збитків, відсутність системи поголівної ідентифікації свійських свиней, неузгодженість дій з профілактики та боротьби на міждержавному рівні.
 
Щодо причин появи цієї хвороби на території різних держав, то, наприклад у Грузії, перший випадок було ідентифіковано саме у нашому Інституті. На нашу думку, поява вірусу АЧС у Грузії у 2007 році чистої води біотероризм, перед введенням за рік російських військ на територію країни. Вірус винищив усіх свиней в Грузії, що призвело до продовольчої кризи, у тому числі, у забезпеченні харчами армії. На жаль, наша влада не звернула на це уваги і тепер в Україні в непередбачуваних місцях з’являються спалахи хвороби, а ми навіть не можемо відслідковувати джерела її походження. Можливо, так співпало, але в Україні ця хвороба теж з’явилася перед початком військової агресії Росії.

Країни Євросоюзу вже пережили пік спалаху захворювання АЧС, незважаючи на те, що щільність як диких, так і свійських свиней у них перебільшує нашу у кілька разів. Це вдалося зробити завдяки скоординованій роботі ветслужб, методикам запобігання, виявлення та локалізації хвороби, а також наполегливій роботі науковців ветеринарних Інститутів, які достатньо фінансуються і мають необхідне обладнання та лабораторії.  

Один з таких науковців – Сандра Блом, заступник директора Інституту Фрідріха Леффлера (Німеччина), доктор ветеринарних наук. Вона розповіла про те, як ЄС бореться з АЧС та зупинилась на результатах дослідження їхнього Інституту:
– Африканська чума свиней і раніше з’являлась у дикій природі, але хвороба знищувала популяцію дикого кабана і затухала, вона не розповсюджувалась на інші регіони та країни. Нині ж ситуація погіршилась, ми спостерігаємо циклічність, сезонність та поширення хвороби всією Європою. Особливо це стосується Прибалтійських країн та Східної Європи. 
 
Але деяким країнам все ж вдалося швидко локалізувати АЧС. Наприклад, у Чехії. Як тільки там було виявлено перші туші диких кабанів, що загинули від АЧС, ветеринарні служби відразу ж організували мисливців, щоб ті допомогли знайти інших загиблих кабанів. Визначивши певну територію (60х4 км), на ній закрили полювання і «законсервували» її. Мисливцю, за кожну знайдену мертву тушу кабана, держава виплачувала по 130 євро. Таким чином було швидко знайдено і утилізовано 150 туш на цій площі. Навколо зараженої території було створено ще дві буферні зони. В першій вже дозволялося відстрілювати кабанів, яких разом із знайденими мертвими теж обов’язково здавали до ветзакладів і перевірялись на АЧС. У другій – дозволялось полювати на кабана і вживати його м’ясо, але попередньо перевіривши його на АЧС. Компенсація за наданий на дослідження матеріал становив – 30–40 євро. В останній зоні відстріляли і перевірили близько 4 тис. кабанів за сезон – жоден не дав позитивного результату. Так у Чехії зупинили розповсюдження вірусу АЧС. Поки що це єдина країна, якій вдалось зупинити згадану хворобу. 
 
 
Сумно те, що усіх можливих джерел розповсюдження вірусу АЧС досі не встановлено, але основним, на думку науковців, є людина, зокрема, мисливці. Я сама мисливець і знаю, як це може відбуватись. У першу чергу, через кров зараженої дичини, сліди якої, при необачливості, мисливець може рознести скрізь, і ми отримаємо нові спалахи хвороби, що дуже швидко розвиваються. 

Ось основні застороги що­до розповсюдження АЧС мисливцями: 
 - уникайте забруднення вашого мисливського спорядження кров'ю дичини;
 - мийте та дезінфікуйте руки, періть одяг, змінюйте та дезінфікуйте взуття після полювання;
 - слідкуйте за чистотою свого авто, не допускайте забруднення його кров'ю дичини;
 - організовуйте колективні місця для збору мертвих туш кабанів у вашому мисливському господарстві;
 - не переміщуйте знайдену мертву тушу в іншу місцевість;
 - пакуйте туші у водонепроникні пакети (мішки);
 - дезінфікуйте місце знаходження мертвого кабана. 

За дослідженнями нашого Інституту більшість кабанів гинуть упродовж семи-десяти днів після інфікування, незалежно від віку та статі. При класичній чумі свиней старші за віком особини більш стійкі до хвороби і гине тільки частина групи чи популяції. 
Які ж симптоми під час зараження АЧС: у тварин з’являється лихоманка, висока температура (42,5° С), вони стають нерухливими і лягають, хочуть постійно пити, відмовляються від їжі. 
 
Найбільшу концентрацію вірусу в хворому організмі виявляємо в крові, менше у слині та калі. Під час ростину загиблих від АЧС свиней ми спостерігали некротичні зміни, збільшення лімфатичних вузлів, вірус уражає легені, печінку, селезінку, шлунок, нирки, вони змінюють колір, спостерігаються петехії (червоні плями) та геморагічний гастрит. 
 
Якщо хвороба розповсюджується у групі, то вона розвивається близько місяця, поступово переходячи від одної особини до іншої. Що цікаво, за нашими дослідженнями першими хворіють ослаблені особини і не обов’язково помруть усі. В окремих випадках, якщо вірус потрапив до організму тварини орально, він може там і не розвиватись. Виявлено, що хвороба від контакту однієї особини до іншої передається гірше, ніж, наприклад, через заражену кров, яку може переносити людина на одязі, взутті тощо. 
Вірус АЧС дуже стійкий, навіть у несприятливих умовах він може прожити до двох діб, наприклад, у краплині крові на підлозі – до 40 діб, а якщо його заморозити, то він у такому стані може зберігати свою життєздатність десятиліттями і, потрапивши у сприятливі умови, знову стане активним і нести загрозу. Миттєво зруйнувати вірус АЧС може тільки висока температура, більша за 70° С.
 
Щодо думки, що хворобу переносять кабани, з’ївши свого загиблого зараженого «товариша», то маємо наступні факти. Ми розклали в мисливських угіддях туші загиблих кабанів, загалом 54 штуки. Біля них встановили фото-відеопастки і на свій подив жодного разу не зафіксували поїдання кабаном мертвого кабана, тобто канібалізм. Туші кабанів розтаскували інші хижі звірі й птахи, але не кабани. Коли ми поклали поруч з мертвим кабаном тушу оленя, то, на наш подив, оленя кабани з’їли за ніч, а тушу кабана не чіпали, вона розкладалася близько двох місяців. 
 
На нашу думку, вірус АЧС потрапляє до диких кабанів не в результаті поїдання один одного, а в результаті риття зараженого ґрунту, що утворюється внаслідок контакту із загиблою зараженою твариною. Зараженість ґрунту, звичайно, залежить від його лужності, погоди, сезонності та інших чинників.
 
Що ж відбувається зі свиньми, що вижили у зараженій популяції? Якщо йдеться про будь-яку іншу хворобу, то тварина, перехворівши, отримає імунітет на все життя, але не з АЧС. Тварини, які захворіли на «африканку», але вижили, за 180 днів «очистяться» від вірусу, хоча вони можуть захворіти знову. 
 
Стосовно противірусних пре­­паратів. Над створенням вакцини проти АЧС працюють, наприклад, у Нідерландах та Бельгії, але виключно для свійських тварин. Річ у тому, що отримані зразки вакцини дуже дорогі й коли вони можуть стати доступними, – ніхто не знає – це далека перспектива. Що стосується вакцини для лікування диких свиней, то тут взагалі багато питань. Як прищеплювати диких кабанів, коли вони бігають по лісу та й яким шляхом? Як знаходити хворих кабанів, якщо хвороба прогресує миттєво і ми знаходимо вже мертвих особин.
 
Поки вакцини не доступні, тим більше в Україні, необхідно, в першу чергу, налагодити моніторинг 
і контроль за цією хворобою. 
 
У Німеччині ми працюємо з владою і надаємо їй рекомендації, одна з них стосується АЧС і мисливців, що полюють на кабана. Їм рекомендовано здавати кров добутого кабана на аналіз до ветзакладу. Для цього мисливцям надані спеціальні комплекти з контейнерами, за допомогою яких вони можуть це зробити. Таким чином ми отримуємо чітку картину появи та розповсюдження АЧС у Німеччині й можемо вчасно реагувати. 
 
В Україні, на жаль, такого немає і це одна з причин невтішної ситуації у вашій країні з «африканкою».

Що робити мисливцю, як­що він знайшов мертву тушу ди­кого кабана?
По-перше, повідомити про це компетентний ветеринарний орган, потім визначити точне місце розташування (GPS-дані). Якщо це можливо, зробити знімок. І нарешті, від мертвого кабана повинні бути відібрані проби і відправлені на дослідження.

Як зробити пробу?
Існує два види проб: «свіжі» – кров або органи (селезінка, легені та лімфатичні вузли) та «скелет» – великі кістки (наприклад, стегна).

Як утилізувати тушу?
У Німеччині існує спеціальне підприємство з утилізації всіх знайдених тварин і це не тільки кабани, заражені АЧС. У ваших умовах, знайдену тушу кабана краще спалити, тільки температура вбиває вірус. Ґрунт, на якому було знайдено загиблу особину, краще розпушити, щоб туди потрапило повітря. Якщо немає такої можливості, то тушу треба закопати на глибину, не менше 0,5 метра. Якщо це гірська місцевість і викопати яму неможливо, то тушу треба хоча б засипати чи закласти природними матеріалами. По-перше, таким чином ми піднімемо температуру в туші, яка загинула і там почалися процеси розкладання, по-друге, захистимо її від розтягування хижаками.

Міжнародні експерти, науковці, мисливська та аграрна галузі мають надію, що наша влада, нарешті, прислухається до них і змінить своє ставлення до проблеми АЧС. Особливо уразливими у цій ситуації є мисливські господарства, адже крім збитків користувачі мисливських угідь не отримують нічого: ні компенсацій за депопуляцію від держави, ні допомоги у запобіганні, виявленні та локалізації хвороби.

Роман НОВІКОВ,
©"Лісовий і мисливський журнал"
 
 
Вважаючи, що багато мисливців мають свої господарства зі свійськими свинями і саме люди, які ходять на полювання і не дотримуються правил біобезпеки, часто стають розповсюджувачами хвороби з дикої природи у приватний сектор і навпаки, пропонуємо вашій увазі Пам’ятку, підготовлену громадською організацією «Незалежне експертне партнерство». Сподіваємось, вона допоможе запобігти спалаху хвороби у вашому господарстві
 
ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ДРІБНОГО ФЕРМЕРА, ВЛАСНИКА СВИНЕЙ В ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ
 
Що робити, щоб мої свині не захворіли на африканську чуму свиней (АЧС)? Три головні відповіді на мої власні запитання... Хто заносить АЧС? Як уникнути занесення? Де вона зараз?

Свиня не може захворіти від святого духа або сама собою... хворобу своїй свині можу принести я сам, члени моєї родини, та будь-хто, хто заходить до мого свинарника, торкається до моєї свинки та дає їй корми, які містять часточки від хворих свиней. Тому я повинен встановити в себе вдома такі правила:
 
До свиней заходжу тільки я або (коли мене немає) моя дружина (або будь-хто, але тільки визначений та проінструктований мною).
 
Перед тим, як поратись у свиней, я мию руки з милом. А якщо я повернувся з полювання, де застрелив дикого кабанчика, або знайшов його труп біля річки, я повністю перевдягаюся. (Увесь одяг я перу в гарячій воді, висушую подалі від свинарника та прасую!), стрижу нігті, миюся у душі та перед тим, як зайти до свиней, протираю руки перваком.
 
До свиней я заходжу в одязі, в якому не ходжу по вулиці. Я вдягаю калоші, які вже постійно стоять за порогом свинарника, а свої дворові залишаю зовні від дверей.
 
Я годую свиней виключно готовими кормами для свиней, якщо в мене є залишки зі столу, особливо не з мого, я ставлю помиї на вогонь і грію до кипіння, потім охолоджую і даю свиням, якщо я цього не зроблю хоча б один раз, – моя свиня може захворіти на АЧС.
 
У моєму свинарнику всередині та зовні стоять мишоловки і миші від сусіда, в якого здохли свині, не зможуть залізти до риштака моєї свині.
 
По моєму свинарнику не скакають ворони, тому що двері до нього зачиняються, а на вікнах стоять антимоскитні сітки.
 
Зараз африканська чума із великою вірогідністю є в моєму селі. Вона в банках із салом від свиней, що хворіли, але не встигли здохнути. На базарі, куди власники хворих свиней повезли м'ясо та сало. На одязі сусіда, бо він мисливець і в нього свої свині вже давно загинули. В мене під нігтями та на руках, бо я вітався за руку із сусідом, на моїх черевиках, бо я ходив до магазину, а вночі по двору та по дорозі собаки тягали кишки від вимушеного забою свиней сусідів. «Африканка» на ногах та дзьобі ворони, яка ще зранку видовбувала очі трупа дикого кабана, який лежить на краю лісу. На лапах та шерсті миші або криси, яка бігає по вже порожньому свинарнику сусіда – мисливця, а тепер шукає їжі в риштаку моєї свині. Якщо я захищу свою свиню від хворих свиней та тих, хто торкався них, якщо я це все буду робити постійно, – моя свиня не захворіє.

Що робити, коли я підозрюю, що мої свині вже хворі, як я дізнаюся, що симптоми схожі на африканську чуму свиней (АЧС)? Що я повинен робити, кого повідомити першого?

Якщо в мене є підозри, що я десь не дотримався правил або сталася прикра випадковість, розумію, що моя свиня не захворіє миттєво і прямо сьогодні. Перших ознак я маю чекати через два дні, але вони з'являються частіше на 5-й день, я можу вважати, що мені пощастило через 13 днів. Я знаю, що смертність серед заражених тварин наближується до 100%.
 
Я повинен турбуватись, якщо у моєї свині підвищилася температура (40–42° С), а вона продовжує їсти, веде себе як завжди, або постійно лежить. Після того як температура спаде (через два дні), її хода стане хиткою, вона постійно шукає воду, багато п'є або просто стоїть над водою. 
 
Якщо моя свиноматка абортувала.
 
Якщо моя свиня вкрилася плямами синього, або темно-червоного кольору, або просто здохла без будь-яких інших ознак, я маю обходитись із нею нібито вона хвора на АЧС.
 
Я повинен зробити все для того, щоб АЧС не пішла далі мого свинарника. Африканська чума повинна завершити свої вбивства тут. Для цього я не торкаюсь трупа, не дозволяю торкатись членам моєї родини. Я замикаю сарай (свинарник) на замок та йду до телефону.
 
Я телефоную дільничному лікарю ветеринарної медицини або інспектору району (якщо маю його номер), якщо не знаю їх номерів та не знайшов їх в інтернеті, тоді я телефоную ветеринарному лікарю якого знаю, або дільничному поліцейському. Я розповідаю коротко про те що сталось та прошу вжити заходів щодо підозри.
 
Я чекаю дільничного лікаря, який зазвичай приїздить із Державним інспектором ветеринарної медицини району. Я уважно, стараючись нічого не забути, розповідаю їм про те, як виявив хворобу. Я ставлю їх до відома про всі мої підозри щодо походження чуми (де здохли свині, хто заходив до мене у двір, де я взяв помиї та забув, або недостатньо прокип'ятив їх, де я був на полюванні, що я приніс із лісу, де лежать залишки трофеїв, де я їх захоронив тощо).
 
Я дозволяю провести розтин та відібрати зразки селезінки та лімфовузлів на дослідження щодо АЧС.
 
Якщо діагноз підтверджено, я дозволяю вилучити тих свиней (якщо вони в мене є), які ще не загинули. Я розумію, що якщо я зроблю все у відповідності до Закону, держава відшкодує мені збитки, а якщо я буду ховати та розвезу хворобу сусідніми селами, то мене звинуватять у розповсюдженні небезпечної хвороби та мінімум оштрафують, а максимум – позбавлять волі, якщо доведуть, що я це робив навмисно.
 
Я дозволяю вилучити та спалити, і розумію навіщо в мене вилучили та спалили всі дерев'яні речі, які торкалися моєї свині. Я розумію, що дезінфекція, яку провели в моєму свинарнику, повинна унеможливити зараження нових свиней, яких я згодом захочу завести.
 
Я знаю, що завезти нових свиней я можу не раніше 40 днів після того, як буде завершено дезінфекцію.