Logo

КАРа небесна

Сіра ворона – невинна пташечка чи ворог мисливського господарства?

В усіх мисливських господарствах, в яких розводять сірих куріпок, фазанів і зайців, а на водоймах – качок, не повинно бути місця болотним луням, сорокам, гракам, лисицям, бродячим собакам, а особливо, – сірим воронам.

Не раз доводилося чути від мисливців: «Навіщо мені стріляти цих ворон? Вони ж коршунів ганяють, коли лисиця з'являється – шуміти починають, та й патрони за них все одно не повертають...».

Виходить, патронів шкода, а пташенят качок та перепілок, зайченят – ні?! Адже сіра ворона (Corvus cornix) є однією з причин зменшення продуктивності мисливських угідь і саме збільшення цього шкідника останніми роками в Україні завдає великої шкоди господарствам. 

Орнітологи пов'язують це зі збільшенням корму на звалищах відходів і суттєвого зменшення чисельності головних природних ворогів ворони – пугача та яструба великого.

За дослідженнями вітчизняних вчених, вороні на день необхідно 50 г білка. Восени та взимку більшість ворон годується трупами тварин на звалищах та в інших місцях, тим самим сприяючи поширенню хвороб. Нині є небезпека, що вони беруть участь у поширені чуми свиней, живлячись трупами хворих кабанів. У весняно-літній період ворони виводять і вигодовують пташенят яйцями та пташенятами співочих і мисливських птахів. За три місяці виводкового періоду і виховання молодняка в масштабі всієї країни армія сірих ворон споживає мільйони кілограмів яєчно-м'ясного корму.

Вплив сірих ворон на інших птахів став надмірним і виходить далеко за рамки природного відбору. Цьому сприяє також і те, що ворона – хитрий, енергійний птах, за своєю кмітливістю, безперечно, один із найзухваліших у світі пернатих. Дослідження показали, що ворона володіє навіть елементарною розумовою діяльністю, вміє швидко пристосовуватися до нових обставин, незвичних умов.

Часто ворони, сховавшись у заростях, спостерігають за мисливцем або рибалкою і непомітно супроводжують його. Коли птах зіскакує з гнізда, сполоханий, наприклад, човном, що пропливає, ворони, тут як тут, відразу ж роб­лять свою «чорну справу» – знищують кладку.

Будь-яка працююча в угіддях машина перебуває під пильним оком сірих ворон – цього розумного, високоорганізованого хижака. На оголеній стерні погляд ворони не пропустить ні зайченяти, ні пташеняти, що рятується з-під коси. Ворони раз у раз пролітають слідом за працюючим агрегатом. Під час наукового спостереження за свіжоскошеним луком упродовж восьми годин загинуло 54 пташеняти різних видів мисливських птахів. Крім того, повністю знищено 23 гнізда, в яких було 169 яєць. На долю сірої ворони припало понад 70% загублених пташенят і яєць.

Відтворювальна ділянка, з одного боку, необхідна, передбачена Законом частина території мисливського господарства. З іншого, навесні на цих ділянках можна спостерігати більш високу щільність ворон (більше, ніж у півтора рази), ніж на тих, де полювання дозволено. Наприкінці червня воронячі виводки розселяються, в результаті чого воронячий розбій на відтворювальних ділянках, де чисельність ворон не регулюють, виявляється набагато більший, ніж у відкритих для полювання угіддях. Одна пара ворон може знищити буквально всіх качок, що загніздилися по сусідству. Тому вести боротьбу з вороною обов'язково потрібно і на відтворювальних ділянках.

На жаль, частина мисливських господарств мало турбується про місця гніздування мисливських птахів, про захисні гніздові споруди та не приділяють уваги боротьбі з вороною, їх головна мета – заробити. А як ви заробите, якщо не буде дичини?

Спеціальними дослідами із застосуванням штучних кладок встановлено, що воронами було знайдено і знищено 95% штучних кладок, викладених у травні. А якщо убезпечити від воронячого свавілля качине потомство, то можна очікувати подвійний приплід чисельності водоплавних птахів. Те ж стосується і фазана. Коли з’являється перший виводок, трава ще дуже низька і ворони добре бачать гнізда, знищуючи їх більшу частину. Під час другої кладки, коли рослинність краще захищає гнізда, виживає більше фазанят, але таке потомство отримує не достатню кількість кормів, тому пізні фазанята важко переносять осінь і особливо зиму, так як вони не достатньо сформовані й надзвичайно вразливі до заморозків і дощів.

Від ворон страждають не тільки фазани, а й зайці, оскільки маленькі зайчата під час сінокосу виявляються незахищеними на відкритих місцях, а самиці, у якої більше одного малюка, важко захищати їх одночасно від зграї ворон.

Мисливському господарству воювати з сірою вороною нині «допомагають» ще й «захисники природи». Доповнення до ст. 39 Закону «Про тваринний світ», що з'явилось у 2015 році за ініціативи Київського еколого-культурного центру (керівник В.Є. Борейко), встановило подовжений термін «місячника тиші» з 1 квітня до 15 червня, під час якого заборонена «пальба». Зауважте «пальба», а не полювання, і тим більше виконання своїх службових обов'язків працівниками, які уповноважені здійснювати охорону мисливських угідь відповідно до ст. 33 Закону України «Про полювання та мисливське господарство». Але у деяких областях місцева влада перестраховується, не розуміючи важливості та ефективності боротьби з вороною саме в цей період і забороняє проведення санітарних заходів, що призводить до надмірного розмноження сірої хижачки.

Але псевдоекологи на цьому не зупинились. Нещодавно у Верховній Раді було зареєстровано проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення міжнародних стандартів у сфері охорони тваринного та рослинного світу)» (реєстр. № 6598-1 від 10.07.2017), внесений народним депутатом Семенухою P.C. та іншими. Всі розуміють хто є головним ідеологом та ініціатором цього документа, яким у ст. 33 Закону України «Про полювання та мисливське господарство» пропонується взагалі прибрати поняття «Відстріл та відлов хижих та шкідливих тварин (вовків, бродячих собак і котів, сірих ворон)». Тобто у разі прийняття Законопроекту регулювати чисельність шкідливих тварин, які завдають  суттєвої шкоди мисливському господарству і сільському населенню буде заборонено. Як вам таке?

Тепер зрозуміло, чому останнім часом Володимир Євгенович став яро скрізь захищати сіру ворону. Мабуть, було вирішено зайти з іншого боку і вже цього разу за допомогою ворони вкотре спробувати «врятувати» вовка і виконати свою «місію» на цьому світі.

Які ж у нього аргументи на «захист» сірої розбійниці, яка, мабуть, на його думку, «врятує» і вовка? Він каже, що переглянув у інтернеті численні матеріали стосовно сірої ворони і не знайшов жодної публікації на її захист. Всі, й мисливці, й орнітологи, пишуть про шкоду ворон, тому він сам вирішив виправити ситуацію, посилаючись на дослідження 1957 року доктора Н. Шарлеманя «Про господарське значення сірих ворон». Головний аргумент Володимира Євгеновича полягає в тому, що доктор у шлунках ворон, зібраних упродовж року в районі Придніпровського лісостепу, знайшов у них переважно комах.

При цьому «головний еколог» забув згадати про масу досліджень, в яких йдеться про те, що ворони харчуються в основному яйцями птахів, пташенятами, зайчатами і навіть новонародженими козуленятами. Також забув розповісти про випадки нападу цих сірих хижаків на людей у містах, які останнім часом почастішали.

А ще якихось 20 років тому Володимир Євгенович був співавтором «Енциклопедії мисливця», під редакцією Л.А. Смогоржевського, де писав: «Боротьба з шкідливими врановими – біотехнічний захід, що полягає в знищенні цих птахів у мисливських угіддях, особливо в місцях гніздування водоплавних птахів і проводиться систематично впродовж усього року. До абсолютно небажаних вранових відносять ворону сіру. Частково сороку, грака, які за характером харчування є всеїдними, а пташенят вигодовують яйцями і пташенятами інших видів, спустошуючи гнізда багатьох мисливських птахів (качок, куликів, курячих тощо). Боротьба з врановими проводиться шляхом відстрілу птахів у місцях їх скупчення (на годуванні, гніздуванні), полювання з пугачем, ро­зорення гнізд, вилову птахів за допомогою пасток з приманками та іншими методами».

Цікаво, чому ж співавтор цього видання кардинально змінив свою думку? Невже йому стало шкода ворон..?

А от думка мисливців і користувачів мисливських угідь, впевнений, залишається незмінною – з сірою вороною потрібно боротись, тому що це домінант у пташиному світі, вкрай агресивний хижак, абсолютно всеїдний птах, з приголомшливою здатністю пристосовуватись, додавши до цього колективну безпеку і зграйність – отримуємо ідеальну машину для вбивства й іншого свавілля. 

Наприклад, у Швеції, де кількість мисливців понад 300 тис. осіб, а щорічне добування ворон становить близько 20 тис. голів, для ефективнішої боротьби з сірою вороною проводиться цікавий конкурс. Шведи підрахували, що якщо кожен з членів мисливського Товариства добуде хоча б дві ворони, ефективність боротьби з цими шкідниками помітно зросте.

Для того, щоб зацікавити мисливців, було вирішено окільцювати 385 ворон, по 16 у кожній області. Добув окільцьованого птаха – направ кільце з описом місця, часу і обставин полювання до Асоціації мисливців у Стокгольм.

Власник кільця нагороджується золотим значком у вигляді ворони, що летить. Вартість значка – 200 доларів. Більше того, для тих, кому не пощастить добути окільцьованого птаха, але хто добув не менше 200 ворон (підтвердженням є лапки добутих ворон), також передбачено приз – набір найкращих мисливських патронів.

Як вважають дослідники, конкурс дозволяє визначити з великою точністю міграцію сірих ворон, місця їх найбільшого мешкання і розміри завданих ними збитків сільському і мисливському господарствам.

На думку більшості мисливствознавців, найнадійнішими методами боротьби з воронами залишаються і, мабуть, залишаться біологічні: зміна екологічної ситуації, акустичні репеленти, використання пернатих хижаків для ваби, а також пастки і розорення гнізд. Комплексне застосування цих засобів, що підкріплюється епізодичним відстрілом, може забезпечити найбільший ефект.


КОМЕНТАРІ:


Іван Шеремет, начальник управління мисливського господарства Держлісагентства:

– Сіра ворона насправді є одним з ворогів мисливського господарства, яка разом з іншими хижими та шкідливими тваринами завдають суттєвої шкоди нашим господарствам. Законопроект № 6598-1, який був зареєстрований в липні цього року, та зміни в мисливське законодавство запропоновані ним не були підтримані Держлісагентством, як такі, що є недоцільними та руйнівними для мисливської галузі. Стаття 33 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не порушує умов Бернської Конвенції, на яку посилаються автори Законопроеку. Натомість мисливське господарство України нині потребує допомоги з боку держави щодо посилення охорони мисливських угідь від браконьєрів та боротьби з хижими та шкідливими тваринами, які зменшують чисельність цінних мисливських видів тварин та є переносниками небезпечних хвороб, у тому числі, для людини.

Чисельність шкідників необхідно регулювати, як це роблять у всьому цивілізованому світі, інакше вони можуть завдати великої шкоди мисливському господарству та збитків країні, а також стати причиною виникнення епідемій хвороб, небезпечних як для тварин, так і для людини.

Разом з тим, головною зацікавленою особою у вирішенні цього питання повинні бути користувачі мисливських угідь. Саме вони повинні розуміти, особливо якщо їхня спеціалізація дрібна дичина (перната та хутрова), що від роботи єгерської служби та мисливців у цьому напрямку залежить чисельність мисливських тварин та майбутня рентабельність господарства. І замість них займатись регулюванням шкідників ніхто не буде. Чому зараз у мисливські угіддя Броварського району, що на Київщині, щоб пополювати на перепілку, стоїть черга з мисливців, а в інші – ні? Відповідь проста – тому що вони займаються цим видом і постійно регулюють чисельність шкідливих тварин.

Крім цього, одна з головних проблем мисливського господарства – відсутність культури полювання, популяризації мисливства та закритість мисливської галузі від суспільства. 

Все це призводить до того, що суспільство не розуміє, що таке мисливське господарство та полювання, а громадські природозахисні організації замість конструктивної співпраці, створюють перепони для існування та розвитку мисливської галузі. 

Проблема збільшення чисельності хижих та шкідливих тварин нині мало кого турбує у суспільстві, поки хтось особисто не стикнеться з нею. У ЗМІ постійно з’являються сюжети про напади на людей лисиць, вовків, тхорів, інших хижих тварин, які переносять сказ. Вже після трагедії постраждалі б’ють на сполох, бо як відомо, з вакциною проти сказу в державних медустановах нині проблема, а в приватних вона коштує кілька тисяч. 

Тож проблемі завжди легше та дешевше запобігати, ніж потім вирішувати. Саме запобіганням і займається мисливське господарство в рамках чинного законодавства, можливо, не достатньо ефективно, ніж хотілось, але треба працювати у цьому напрямку, головним чином користувачам та пояснювати громаді необхідність такої роботи. 


Микола Скорий, заступник голови Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців і рибалок:

– Ситуація з регулюванням чисельності сірої ворони в угіддях нашого Товариства стоїть особливо гостро, адже ми найбільший користувач в Україні, площа нелісових угідь, яких близько 70%. Основна дичина в наших угіддях – це заєць-русак і перната дичина, а якраз вони і є жертвами ворон. 

Регулювання чисельності сірої ворони в мисливських угіддя, які надані в користування нашій організації, проводиться єгерською службою у відповідності до ст. 33 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Ефективне проведення цих заходів є невід’ємною частиною ведення мисливського господарства і належить до службових обов'язків єгерської служби. 

На жаль, останнім часом, незважаючи на зусилля наших служб, чисельність сірої ворони в угіддях залишається високою, що негативно відображається на кількості хутрової та пернатої дичини.

Ми не можемо собі уявити, що буде, якщо Законопроект № 6598-1 буде прийнято без врахування зауважень Держлісагентства щодо важливості та необхідності ст. 33 мисливського Закону. Ця стаття дозволяє регулювати чисельність хижих та шкідливих тварин упродовж цілого року, що дозволяє запобігти їхньому тиску на мисливські види тварин, на розповсюдження хвороб, наприклад сказу, а це вже безпека місцевого населення.

Виходячи з вищесказаного, Українське товариство мисливців та рибалок  хоче звернутись до законодавців переглянути Законопроект № 6598-1 та його негативний вплив на мисливську галузь. 

Мисливців, не тільки нашого Товариства, закликаємо не бути байдужими до проблеми з сірою вороною і за можливості не проходити повз сірої розбійниці, рятуючи тим самим сотні і тисячі беззахисних каченят, фазанят та зайчат.  


Володимир Коновальчук, державний мисливствознавець Семиполківського лісництва ДП «Киіївський лісгосп»:

– Проблема збільшення чисельності сірої ворони в мисливських господарствах не менш важлива, ніж проблема з лисицею, вовком, бродячими собаками й іншими шкідливими хижаками. Нині це проблема всієї України і не тільки мисливських господарств, а й міст.

Шведські дослідження у цій галузі довели, що від ворон особливо страждають фазани, головним чином перша травнева кладка, коли рослинний покрив відсутній, сіра ворона може знищити до 95% яєць фазана.

За даними Інституту мисливствознавства ім. Разумкова, у водно-болотних угіддях ворони розоряють більше половини кладок водоплавних птахів.

Раніше в Україні місячник з регулювання чисельності сірої ворони проводився щорічно з 1 квітня по 1 травня. Зараз, у зв'язку із запровадженням на законодавчому рівні подовженого терміну «місячника тиші» з 1 квітня по 15 червня із забороною так званої «пальби» в деяких областях, цю роботу не проводять. Цей «сюрприз» мисливському господарству підкинули М. Томенко та В. Борейко.

Натомість у Німеччині, яку я неодноразово відвідував, проїжджаючи Дрезден, Нюрнберг, Бремен, Берлін по автобанах, уздовж лісів і полів, я не бачив жодної сірої ворони, зате фазанів, куріпок, качок, зайців, косуль – безліч. Зайців, качок, співочих птахів дуже багато і в самих містах Німеччини. Там відстріл сірих ворон з муляжем пугача і манком відбувається впродовж усього року, і не вважається фактором турботи, а називається боротьбою з сірою розбійницею. Зате у нас, замість дичини, з ранку до вечора по всій країні чутно тільки каркання ворон.

Я не стою осторонь від цієї проблеми, тим більше, що це передбачено Законом. Уже багато років практикую боротьбу з сірою вороною, використовуючи муляжі пугача. На одному місці можна добути 5–6 сірих ворон упродовж півгодини.

Одного разу, читаючи журнал «Hubertus», я був здивований тим, що автор статті «Ефективний відстріл ворон» розповідав, що за сезон на одній ділянці він добував 40 ворон. На його думку, дві ворони на день – вважається хорошим результатом. Подумав: «Слабаки, а не мисливці. Ми за два виїзди відстрілюємо стільки, скільки вони за сезон». Але згодом я дізнався у чому справа – це не недосвідченість німецьких мисливців, а результат їхньої методичної роботи. Як наслідок – у Німеччині чисельність сірих ворон мінімальна, тому «дві ворони на день» вважається відмінним результатом.

Що ж робити нам? Я переконаний, що в Україні потрібно негайно вжити заходів по боротьбі з сірою вороною, використовуючи практику країн ЄС. Щоб мотивувати мисливців, господарствам потрібно, як у старі добрі часи, відновити обмін лапок ворон на патрони. Впродовж усього року дозволяти полювання на сіру ворону з муляжем пугача і манком. Провести роз’яснювальну роботу серед мисливців і мисливських господарств, що проведення «місячника тиші» не є завадою для регулювання чисельності ворони на всій території України, а період її санітарного відстрілу з 15 квітня по 31 травня є найефективнішим. З 1 травня, коли на кладках з'являються пташенята, у всіх мисливських господарствах і містах знищувати по можливості всі гнізда сірих ворон. У мисливських господарствах проводити відлов сірих ворон за допомогою живоловушок.

 

Підготував Роман НОВІКОВ,
©"Лісовий і мисливський журнал"