Logo

Ви чуєте? То тихо плаче ліс… •Друк• •E-mail•
•Рейтинг Користувача•: / 0
•Найгірше••Найкраще• 

Нотатки з наради Держлісагентства у Рівному, присвяченої всиханню соснових насаджень 

Руді всохлі верхівки, подекуди – цілі просіки з дерев, що цілком втратили і колір, і привабливість… Так тепер виглядає значна частина соснових лісів на Рівненщині. Якщо відверто, просто болить душа, коли проїздиш мимо: здається, ліс тихо плаче – хоча про проблему треба кричати на весь голос!

Лісівники називають це відносно нове явище масштабною «біологічною пожежею». У чому ж її причини? І як таку пожежу загасити? 

Небайдужі сарненці 

Торік проблему вперше окреслив мені директор Сарненського державного підприємства лісового господарства Сергій Белеля на прикладі соснового лісу в заповідному урочищі Тріщава, що є місцем відпочинку та паломництва. 

– Ось, бачите, ми змушені були вирубати тут цілу просіку, аби не допустити поширення хвороби – іншого методу боротьби з нею просто не існує. Але тут таки зустріли спротив громадських активістів: мовляв, лісівники вже навіть у заповідних місцях рубають! Переконуємо, доводимо, що ось такий, непрофесійний погляд на проблему, лише шкодить і лісові, й людям, які користуються його плодами, – втім, на жаль, чують нас не завжди і не всі. Кричати воно, знаєте, легше, а ось заглибитися у корінь проблеми… – Зітхнув досвідчений лісівник.

Про «корінь» проблеми на прикладі так званого модельного дерева, що втратило і вигляд, і промислову цінність, розповідає старший науковий співробітник Поліського філіалу науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації Василь Бородавка:

– Все починається з того, що сосну від верхівки атакує небезпечний шкідник – верхівковий короїд, який діє цілими групами. Ось, бачите, наслідок його потужної весняної атаки! Наступний, потужніший удар, буде восени: адже розмножується він у геометричній прогресії. Як, зрештою, й інший, той, який іде йому назустріч знизу сосни, – шестизубий короїд. Разом ці, на перший погляд, навіть непомітні створіння просто-таки загризають дерево, як вовки здобич. На ослаблену в такий спосіб сосну, зазвичай, нападають ще й грибкові захворювання, і деревина синіє. Отак за якихось два місяці ми цілком втрачаємо продуктивне дерево, уявляєте? Як ось, приміром, 11 метрів цієї сосни. Цікаво, що один із епіцентрів ураження маємо тут, у заповідному урочищі Тріщава.

Щоб хоч якось компенсувати неприємності від нашестя непроханих гостей, сарненські лісівники облаштували для земляків та гостей краю інфраструктуру урочища.

Летальна «зброя»

Головною причиною «біологічної пожежі» (термін, до речі, впровадили в Білорусі), яка не знає кордонів, і науковці, й практики називають глобальне потепління. Якщо наші поліські сосни звикли до певного рівня вологи в ґрунті (якої свого часу було навіть забагато, і тоді на допомогу прийшла меліорація), то в останні роки все кардинально змінилося. Поліссю, навпаки, скоро може знадобитися зрошення, стверджують експерти. Адже сосна самотужки бореться зі шкідниками доти, доки виділяє живицю. Оскільки ж води катастрофічно не вистачає, цей природний процес припиняється: тож дерево вже не може заліковувати свої рани, – ліс тихо вмирає…

Натомість нинішня спека – справжній рай для короїдів, які тепер розмножуються в геометричній прогресії. 

Якщо раніше вони давали потомство раз на сезон, нині – по 3–4!

– Ось, бачите, у пробірці 120 жуків – 10–12 сімей, – і це вже летальна зброя для сосни, адже вони за сезон дадуть 2–3 тисячі особин потомства, – наочно пояснює Василь Бородавка. – Так іде валове накопичення шкідника в лісах. Він, до речі, спокійно переносить наші м’які зими, особливо полюбляє купи сміття з гілля, які ми залишаємо з літа. А вже всередині квітня знову заселяється на сосну. Тут запущена така спопеляюча зброя, активно протидіяти якій треба вже сьогодні – завтра буде пізно! Кардинальний і основний метод один: суцільні та вибіркові рубки ушкоджених дерев і садіння на їх місці молодих, які швидко пристосуються до життя в нових умовах. Тут можна провести паралель із людиною: старшому поколінню важко пристосуватися до змін, а молоді – значно легше. У пам’яті старої сосни відкладено, що вода сама роками приходила до неї – от вона й не запускає коріння глибше.

Як її здолати?

Що ж заважає вирішувати нагальну екологічну, економічну і, якщо хочете, соціальну проблему оперативно й радикально?

По-перше, непрофесійний вплив громадськості; по-друге, недосконалість українського законодавства. Принаймні так вважають учасники виїзної наради, яка нещодавно відбулася на базі вже згаданого Сарненського та Клесівського держлісгоспів на Рівненщині за ініціативи Держлісагентства та за участю білоруських колег. 

– Виходить, що ми, по суті, ганяємося за проблемою, а не вирішуємо її, – каже заступник голови Держлісагентства Володимир Бондар. – Представники екологічних організацій, громадськості кажуть: ви, мовляв, зрубали продуктивну сосну, бо пеньок здоровий. А якби ми цього не зробили, завтра втратили б дерево цілком! До речі, під тиском громадськості торік прийняті такі Санітарні правила, які не дозволяють лісівникам оперативно діяти в ось таких, надзвичайних ситуаціях. Тому ми йдемо на широку дискусію з суспільством, пояснюючи розмах проблеми, і водночас готуємо на засідання Кабміну зміни до Санітарних правил. І в цій роботі сподіваємося на підтримку органів місцевого самоврядування та територіальних громад.

На Рівненщині така підтримка є: 

– На найближчій сесії обласної ради депутати звернуться до Кабміну та Верховної Ради з настійним проханням згаданих змін до Санітарних правил у лісах України та до Закону «Про тваринний світ», стаття 39 якого забороняє санітарні рубки з 1 квітня по 15 червня – якраз тоді, коли йде активна фаза розмноження короїдів, – каже голова обласної ради Микола Драганчук, який взяв участь у роботі наради й зробив відповідні висновки. Разом із ним працювали й депутати-члени екологічної комісії.

Сусіди діють оперативніше

Оскільки короїд кордонів не має, проблема набрала загрозливих масштабів і в сусідніх Польщі та Білорусі. От тільки там лісівники мають значно більше простору для радикальних дій: хірург же не радиться з громадськістю, коли вирішує, чи оперувати пацієнта. 

Поляки кажуть: «Треба йти попереду короїда!» І йдуть.

У Польщі основна ставка – на вирубування свіжозаселених короїдом дерев, – у такий спосіб позбуваються вже першого покоління шкідника. Причому, рішення приймає надлісничий – тобто, керівник лісгоспу, фахівець!

А білоруси й взагалі вже прогнозують обсяги майбутнього всихання сони, які, на жаль, зовсім не тішать…

– Жити і господарювати так, як раніше, вже не вийде, – переконаний керівник департаменту Міністерства лісового господарства Білорусі Микола Юревич. – Цього року я без гумових чобіт у лісі навесні був уперше за багато років. У нашому лісовому фонді 50 відсотків сосни, і втратити її ми не можемо. Тому покроково прописали, що робити з епідемією, починаючи від лісництва до міністерства. Маємо об’єднати наші зусилля, розробити ще й заходи в міждержавному масштабі, спробувати залучити міжнародну технічну допомогу. Адже, наскільки мені відомо, ця проблема є в Польщі, Чехії, Австрії й навіть докотилася до лісів Фінляндії. Вже восени конференція на цю тему відбудеться у Варшаві: ліси, як і їхні шкідники, не мають кордонів. Тому ми готові поділитися з українськими колегами своїми напрацюваннями. Окрім санітарних рубок, це і засоби проти короїдів, які вже розробили наші вчені, й постійна робота із затримання вологи в лісі, й кардинальний відхід від садіння монокультур. 

…На пленарній частині наради вчені говорили про те, що хоча головною причиною всихання сосни і вважається глобальне потепління, все ж, достеменно ці причини ще не встановлені. Тому в них – широкий простір для досліджень, а в нас – момент істини: а може, не варто так нещадно експлуатувати поліські ліси на предмет видобутку того злощасного бурштину? Адже це теж втручання в екосистему Полісся. Про це, щоправда, нічого не говорили: втім, олії в «біологічну пожежу» підливають і нелегальні копачі. Наче не їхнім дітям та онукам тут жити завтра… 

 

КОМЕНТАРІ: 


Василь ПОЛУЙКО, заступник міністра екології та природних ресурсів:

– Чому громадськість так негативно сприймає будь-які рубки в лісі? Бо незаконні рубки в природному заповідному фонді все ще є, і про це треба говорити й навіть кричати! Тому й сприймають люди лісівників почасти не як лісових хірургів… Гадаю, окрім виправданих радикальних методів локалізації шкідників, нам паралельно треба говорити про сталий розвиток лісової галузі: а це підхід не лише з точки зору економічної, а й екологічної та соціальної. Ми маємо моделювати ситуацію на майбутнє: які біологічно стійкі породи садити при глобальних змінах клімату? А ще – господарювати в лісі в ненав’язливий природний спосіб, адже не секрет, що природа таким чином реагує й на наш непродуманий антропогенний вплив. Адже всихає не лише сосна, а й дуби, вільхи, берези, осики, граби, ясени, причому, по всій Україні.  

 

Віталій СУХОВИЧ, начальник Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, депутат Рівненської обласної ради:

– Ми почали бити в усі дзвони, бо вже сьогодні маємо 16 тисяч гектарів ураженої сосни. Якщо нічого не робити, до кінця року можемо мати всі 30 тисяч. Ці процеси, які дуже прискорюються в спеку, особливо шкідливі на Поліссі, де маємо 80 відсотків хвойних насаджень. Але наші руки зв’язані: процедура санітарних рубок, особливо в природно-заповідному фонді, дуже забюрократизована. Тому лісівники-депутати обласної ради (а ми маємо там представництво 5 осіб) переконали колег звернутися до Кабінету Міністрів та Верховної Ради з пропозицією внесення оперативних змін до законодавства. Якщо нас підтримають в інших областях, які теж потерпають від цього лиха, будемо їм вдячні. Водночас на своєму рівні робимо все, що можемо: монокультур ми давно вже не висаджуємо (ось і навесні молодий сосняк розрядили берізками), проводимо комплекс заходів із затримання вологи в ґрунті, користуємося запропонованими білоруськими колегами засобами захисту від агресивних короїдів, співпрацюємо з польськими лісівниками. 

І не зраджуємо святому правилу лісівника: «Скільки дерев зрубав, стільки ж і посади». Тобто, вирубані в результаті санітарних рубок дерева замінюємо молодняком, який, сподіваємося, швидше адаптується до нових умов. 

 

Інна ОМЕЛЯНЧУК,
фото Віктора ПОДЕНКА 
Газета "Природа і суспільство"