Logo

Державний ліс. Недорого •Печать• •E-mail•
•Рейтинг пользователей•: / 0
•Худший••Лучший• 

Чим може обернутися рішення Уряду передавати державні лісові підприємства в концесію приватним власникам?

4 липня, Уряд схвалив пропозицію Мінекономрозвитку щодо поводження з державними підприємствами, які перебувають у підпорядкуванні центральних органів влади. Ухвалений документ, так званий тріаж (від англ. triage – медичне сортування) визначає, які державні підприємства в довгостроковому періоді повинні залишитись у державній власності, бути передані в концесію, приватизовані або ж ліквідовані. 

Розроблена концепція є основою подальшого реформування сфери управління державною власністю та одним із зобов’язань, які Україна взяла на себе в рамках домовленостей із Міжнародним валютним фондом. 

З презентації, яка викладена на урядовому інтернет-порталі, можна дізнатися, що 359 об’єктів державної власності на суму 14,5 мільярда гривень Уряд планує передати в концесію, тобто в оренду приватним особам. Як приклад таких підприємств названо аеропорти, автомобільні дороги і лісгоспи. 

Таке урядове рішення, яке виглядає досить спонтанним і не продуманим у деталях, вже викликало жваву реакцію в лісівничих і близьких до них колах.

Народний депутат Остап Єднак назвав таке рішення Кабміну помилковим і нелогічним. Нардеп вважає, що влада таким чином показала, що реформа лісового господарства скасовується. Остап Єднак подав заяву Прем’єр-міністру Володимиру Гройсману, що він виходить з Робочої групи з реформування лісового господарства.

«З жовтня 2016 року, оголосивши про створення робочої групи, Прем’єр жодного разу не проявив свої позиції і бачення. Міністр АПК Тарас Кутовий, відкривши одне засідання, більше не з’являвся, заступники також не показали зацікавленості в системних змінах», – повідомив О. Єднак.

Один з авторів сучасного лісового законодавства Юрій Марчук, який вивчав досвід передачі лісів у концесію або в оренду, в одному зі своїх інтерв’ю спрогнозував, як приватна власність може позначитися на лісовому господарстві: 

«В такій системі більше негативу. Скажімо, грузини віддали у концесію на 20 років іноземним компаніям свої кращі ліси – букові. А тепер не знають, як їх забрати назад. Тому я наполягаю на тому, що тільки держава може бути власником основного масиву лісів.

Знайдіть в Україні компанію, яка готова зв’язати свої обігові кошти на 80 років. Тобто – вкласти їх у вирощування лісу. Подивіться, яка нині ставка Національного банку, ціна кредиту. Це понад 30% річних. Тобто рентабельність бізнесу, який кредитується, має бути хоч б на 5% більшою, бо треба ж його розвивати, мати резерв на випадок непередбачуваних ситуацій тощо. Тому кредитуються ті проекти, які мають короткий період розвитку. А в лісовому господарстві врожай сосни доцільно знімати через 80, дуба – 100–120, м’яколистяних порід – 40–60 – років! Це розрахунок на два-три покоління бізнесменів, які ще невідомо чи захочуть сюди вкладати.

Є дуже багато охочих узяти у концесію стиглі ліси Полісся і Карпат, залишивши державі захисні ліси Півдня та Сходу».

Нову урядову ініціативу фахівці лісової галузі обговорюють на Лісовому порталі. Поки що нема жодних конкретних документів про передачу лісових господарств у концесію і на яких умовах, але, як сказано в одному з коментарів: «Катастрофа не у самій концесії, а у відсутності економічного та й юридичного обґрунтування переходу на нові правила гри. Зрозуміло, що концесія у транс­портній сфері цілковито відрізняється від лісового господарства». 

Тому й кажуть, що біс ховається в деталях.


Максим ЗЕЛЕНИЙ