Logo

Крок за кроком до лісу

Про міжнародний Проект «ForSoc: Ліси для суспільства – ліси без бар’єрів»
 
У місті Кошице пройшла завершальна конференція Проекту «ForSoc», який був спрямований на розвиток словацько-українсько-норвезького партнерства, передачі знань і досвіду лісової педагогіки, підвищення обізнаності суспільства щодо багатофункціонального характеру лісів та ролі лісівників у його збереженні, пропагування відпочинку в лісовому середовищі й створення безбар’єрних та інтерактивних об’єктів лісової педагогіки. 

 
Днями завершився Міжнародний Проект «ForSoc: Ліси для суспільства – ліси без бар’єрів», який тривав два роки. Проект заклав в Україні «насінини», з яких, маємо надію, виростуть «вікові дерева» знань і досвіду з лісової педагогіки та розвитку безбар’єрного туризму у лісах. Саме наша країна отримала від Проекту безцінний досвід Словаччини та Норвегії, де лісівники наполегливо і відкрито працюють з дошкільнятами, учнями, студентами та громадськістю, пояснюючи, що таке ліс, як треба поводитись у ньому і ставитись до природи, що таке екологічна культура, хто такі лісівники і що вони роблять для збереження лісу. Адже у країнах ЄС давно вже існує ціла лісосоціальна наука, створені інституції з лісової педагогіки, які мають свою історію, наукову і практичну базу, ефективні методики, велику когорту фахівців, готових поділитися своїми напрацюваннями з лісівниками України. Сертифіковані представники цих організацій навчають лісівників як працювати з громадою, як виховувати дітей, молодь, щоб кожна людина поважала ліс і розуміла тих, хто його плекає.
 
Але повернемось до Проекту «ForSoc». Партнерами Проекту в Україні були ГО «ФОРЗА», Закарпатське облуправління лісового та мисливського господарства і Національний природний парк «Зачарований край». Закордонні партнери зі Словаччини: Національний Лісовий Центр у м. Зволен (Координатор), Муніципальні ліси міста Кошице, Церковні ліси PRO POPULO Poprad, Національна рада осіб з інвалідністю, Середня професійна лісова школа Пряшів та з Норвегії: Інститут підвищення кваліфікації лісівників – Skogbrukets Kursinstitutt. 
Загальні витрати на Проект становили 882 тис. євро, з яких майже 750 тис. євро – це сума гранту.
Що ж вдалося зробити організаторам та партнерам за час, який тривав Проект.
 
Під час Проекту було налагоджено зв’язки між українськими, словацькими та норвезькими лісівниками, створено транскордонний кластер «ЛІС», який спрямований на підтримку безперервного сталого розвитку, лісової педагогіки і туризму в лісах, пропагування природної і культурної спадщини. Також учасниками Проекту було розроблено освітню Програму «Лісовий гід», навчальні програми для молоді, організовано літній та зимовий табори для дітей країн-учасниць Проекту. 
У рамках інфраструктури було побудовано 15 пригодницьких і відпочинкових об’єктів для відвідувачів лісу і вісім безбар’єрних об’єктів, зокрема, для осіб з обмеженими можливостями. У заходах Проекту взяло участь понад 2650 осіб.
А тепер трохи про деякі заходи, що проходили у рамках Проекту «ForSoc». 
 
У червні минулого року відбулася навчальна поїздка українських та словацьких партнерів Проекту до Норвегії. Її мета – поділитися знаннями у галузі освіти для сталого розвитку в лісовій галузі з наголосом на заходи лісової педагогіки. Учасники заходу відвідали лісовий розсадник з вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою за допомогою найсучасніших технологій. Також вони ознайомилися з традиційними методами ведення лісового господарства в Норвегії, технологічними способами заготівлі й трелювання деревини харвестером з наступним поновленням зрубу після заготівлі лісу (виконання вимог сертифікаційної системи PEFC, яка вимагає залишення достатньої кількості мертвої деревини і забезпечення гніздування птахів у лісах). У Норвегії відбулись і перші загальні збори словацько-українського кластеру «ЛІС». Також норвезькі партнери продемонстрували як проходять практичні пригодницькі прогулянки у лісі для дітей у супроводі лісівників.
Учасники заходу відвідали Норвезький музей лісу в місті Елверум, в якому щорічно буває більше 100 тис. гостей. Кожного року музей проводить тижні пригод для дітей, на яких можна побачити виробництво смоли з соснової деревини, продегустувати сироп із смерекових паростків, чай з лікарських лісових рослин, спробувати зловити та приготувати рибу у фользі в лісі без електроплити чи відкритого вогнища, дослідити водних комах, знайти воду за допомогою лози, розфарбувати овечу вовну, використовуючи гриби та лишайники, напиляти власноруч дощок і виготовити шпаківню чи лісовий будиночок з пиломатеріалів (і це у 7–8 років), виготовити сопілку з горобинової гілки чи ложки і прикраси з березової кори, пополювати на електронного лося, постріляти з пневматичної рушниці чи дерев’яного лука тощо.
 
У липні розпочав свою роботу дитячий Лісовий літній табір. Ми вже розповідали про цей захід у № 4 нашого часопису, але варто згадати, що впродовж восьми днів 40 дітей зі Словаччини, України, Норвегії перебували у дитячому лісовому екотаборі у дивовижному гірському рекреаційному центрі «Дрієниця», Словаччина.
Головною метою табору була підтримка розвитку екотуризму і лісової педагогіки, пропагування природної і культурної спадщини прикордонних регіонів, надання суспільно корисних послуг відві­дувачам лісів, туристам, дітям і молоді, включаючи осіб з обмеженими можливостями.
Учасників табору чекало багато цікавого – це і культурні вечори, і презентації, і спілкування з кіньми, і спортивні ігри, і вечір танців та співу, і екскурсії з неповторними краєвидами прекрасної країни – Словаччини. А найголовніше – це спілкування з природою, з лісом і один з одним українською, англійською, словацькою та норвезькою мовами. І словацькі, і українські та норвезькі лісові педагоги допомогли дітям у цьому – розповідали їм про ліс, залучаючи різні органи чуття, щоб діти почули, побачили, доторкнулися до лісу і відчули його душею.

 
У вересні у рамках Проекту «Ліси для суспільства – ліси без бар’єрів» було організовано навчальну поїздку в Пряшівський край, що у Словаччині.
 
Учасникам цієї захоплюючої мандрівки пощастило сплавитись каньйоном річкою Дунаєць, сходити у піший похід навчальною стежкою «Праменіско», оглянути Белянські печери та Спішську капітулу, відвідати музей Татранського національного парку та ознайомитись з навчальними об’єктами, що створені за допомогою Проекту «ForSoc» у Церковних лісах PRO POPULO Poprad. Цього ж місяця відбулася навчальна поїздка у Кошицький край, учасники якої побували у пішому поході навчальною стежкою «Ясовська скала», оглянули Ясовські печери та Кошицький зоопарк, руїни Кошицького замку, краєвиди міста Кошице і Міських лісів з лісової 24 метрової вежі, відвідали Лісопарк «Банков» та навчальні об’єкти, створені у рамках Проекту у співпраці з Міськими лісами Кошице.
 
Також у жовтні відбулися Курси для лісових педагогів «Лісовий гід» у містах Попрад та Злата Ідка, Словаччина.

Теми, які розглядались на курсах, це, зокрема: лісова педагогіка як пригодницька форма екскурсії; презентація природного багатства краю та потенціал його розвитку; основні принципи надання першої медичної допомоги в лісі; екологічна етика; модель демонстрації пригодницької програми з лісової педагогіки; робота з громадськістю та мас-медійна комунікація; зворотний з’язок у лісовій педагогіці, пригодницьке навчання у лісі.
Словацькі й українські лісівники підготували й реалізували модель пригодницької програми для словацьких учнів двох початкових шкіл с. Спішська Теплиця та с. Нижній Клатов. Діти отримали море позитивних вражень від цієї програми, і саме це є метою проведення таких пізнавальних пригодницьких екскурсій для дітей, коли вони навчаються про ліс у лісі. 
 
У січні вже цього року учасники Проекту «ForSoc» зустрілися на навчальному семінарі вже у нас – в Україні.
Початок семінару був присвячений знайомству за допомогою різних інтерактивних ігор, оскільки 36 українських учасників з різних областей не були між собою знайомі. Лекторки семінару Вероніка Яловярова та Дана Лойова представили методику лісової педагогіки Йозефа Корнелла, так зване безперервне навчання (flow learning), модель творчої й гуманістичної концепції виховання й навчання Мирона Зеліни та методики лісової педагогіки Словаччини під назвою «4H» (Head – thinking, Heart – caring,•Hands – giving, Health – living; Голова – мислити, 
Серце – піклуватися, Руки – давати, Здоров’я – жити).
 
Теоретичні знання поєднувалися з практичною демонстрацією заходів лісової педагогіки таким чином, аби з’єднати в собі всю структуру програм і лісових підходів.
 
Учасники заходу спробували познайомитися за допомогою «шишкофону» і ця вправа їм дуже сподобалась; зіграли у пригодницькі ігри й випробували всі п’ять органів чуття через слухові, нюхові, смакові, зорові й дотикові розпізнавальні ознаки. Асистентами були й інші лісові педагоги з НЛЦ.
 
Другий день семінару був присвячений презентації найуспішніших проектів з лісової педагогіки у Словаччині, а саме: «Дні лісу», «Дитячий лісовий університет», «Крок за кроком у напрямку до лісу», «Ліс, схований у книзі», а також пригодницьким екскурсіям, що були складовою частиною тренінгу під назвою «Лісовий гід». 
Учасники ознайомилися з допоміжними матеріалами з лісової педагогіки, їм були представлені різні робочі листи з лісової педагогіки. Завершення семінару проходило у форматі презентації самими учасниками семінару створених ними програм лісової педагогіки на різні теми для різних цільових груп.
 
Учасникам літнього відпочинку у дитячому таборі настав час зимового норвезького випробування, але теж не менш цікавого та пізнавального. У січні на 30 дітей зі Словаччини, України і Норвегії чекав зимовий табір Бьонтегаард з типовими зимовими заняттями з лісової педагогіки у зимовому лісі та пригодницькими іграми й заходами на снігу: їздою на собачих упряжках, стрільбою з лука та карабіна, скелелазінням, бігом у сніго­ступах, пошуком скарбу вночі, розкладанням вогнища та добуванням води, зимовою риболовлею, вивченням слідів звірів та багато іншого. Діти випробували на собі, що таке сувора норвезька зима, провів­ши ніч у наметі, де вони спали навласноруч влаштованому ліжку з ялинових гілок.
 
Норвезькі лісівники дали можливість учасникам табору самостійно виробити лист паперу зі старих газет, а з кольорового паперу скласти оригамі. Незвичайні враження отримали учасники табору від спогляданння за нічним годуванням оленів, які живуть на волі.
Була і культурна програма – відвідання історичного музею Майгауґен у Ліллегаммері та зимового парку Гундерфоссен. Можна тільки уявити, які незабутні враження повезли із собою додому учасники зимового табору з Норвегії.
Це тільки частина заходів, які були організовані під час Проекту «Ліси для суспільства – ліси без бар’єрів». Окрім цього, у рамках Проекту було збудовано кілька демонстраційних навчальних об’єктів у Словаччині та Україні.
Так, PRO POPULO Poprad збудувало у селі Спішська Теплиця навчальну стежку довжиною 2,8 км. На цій стежці розташовано дві безбар’єрні бесідки, п’ять інформаційних стендів, десять лавок і шість інтерактивних об’єктів. 
 
Міські ліси Кошице поновили й доповнили рекреаційну і навчальну інфраструктуру на території Кошицького лісопарку. Було збудовано нові рекреаційні об’єкти лісопаркової інфраструктури безбар’єрного середовища: функціональні майданчики, лісові галявини для пікніка, бесідки, дерев’яні фітнес-елементи, інформаційні та навчальні стенди тощо.
 
ГО «ФОРЗА», як партнер Проекту «ForSoc», разом з ДП «Ужгородське лісове господарство» Закарпатського облуправління лісового та мисливського господарства створили екологічну навчальну стежку довжиною 6,2 км у місцевості Кам’яниця–Плішка, яку часто відвідують жителі міста Ужгорода та прилеглих сіл і гості Закарпаття. Стежку обладнано 12 інформаційними стендами. Недалеко від стежки розташовані чотири інтерактивні навчальні об’єкти. Крім цього, ГО «ФОРЗА» разом із Ботанічним садом Ужгородського національного університету створила для студентів і відвідувачів «Зелений клас».
Національний парк «Зачарований край» у рамках Проекту побудував нові екологічні навчальні стежки «Кам’янка – Чарівна кам’яна долина» довжиною 7,2 км.
 
На двох стежках встановлено 14 інформаційних стендів. На території центральної садиби парку облаштовано чотири інтерактивні навчальні об’єкти та побудована зовнішня аудиторія для лісової педагогіки й екологічного навчання учнів і молоді.
Це далеко не все, що вдалося зробити організаторам Проекту «ForSoc» для того, щоб ліси стали ближчими для суспільства і втратили всі бар’єри. 
 
Завершився Проект Міжнародною Конференцією, яка проходила з 27 по 28 квітня у м. Кошице (Словаччина).
 
У Конференції взяло участь близько 80 учасників Проекту та гостей, зокрема, представники посольства Королівства Норвегії та уряду Словаччини, влада м. Кошице, лісівники Словаччини, України та Норвегії, організації-партнери Проекту, ЗМІ.
 
У перший день Конференції Національним лісовим центром Словаччини було висвітлено основні результати та напрацювання, обговорено спільні плани на майбутнє, презентовано інфраструктури екотуризму та лісової педагогіки, створеної у рамках Проекту. Свої презентації також представили ГО «ФОРЗА», НПП «Зачарований край», Міські ліси міста Кошице, Церковні ліси PRO POPULO Poprad, Норвезький Інститут підвищення кваліфікації лісівників, Національна рада осіб з обмеженими можливостями м. Кошице, Закарпатський обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді та українські учні – учасники лісових таборів Проекту «ForSoc». 
 
 
 
На другий день було проведено засідання кластеру «ЛІС», у якому взяли участь керівники лісогосподарських підприємств України, Словаччини та громадських організацій. А пізніше на учасників Конференції чекало урочисте відкриття рекреаційної території лісопарку «Фурча», яка була закладена у рамках «ForSoc» у Міських лісах Кошице і на якій збудовано інтерактивні безбар’єрні лісові об’єкти, де тепер мають можливість насолоджуватись лісовими принадами та відпочивати і люди з особливими потребами. Фоторепортаж завершальної конференції:
 
Проект «ForSoc: Ліси для суспільства – ліси без бар’єрів», продемонстрував, що соціальна складова є чи не найголовнішою в роботі норвезьких, словацьких і закарпатських лісівників і ми маємо надію, що той «паросток», який зійшов в Україні, – не загине. Цей напрямок треба розвивати українським лісівникам, адже це шлях через європейську культуру в лісівництві до порозуміння з суспільством. 

Підготував Роман НОВІКОВ,
"Лісовий і мисливський журнал"
 
Пряма мова 
 
 Генеральний директор 
ДП «Ліси Словацької Республіки» Маріан Станік: 

– Цей Проект дозволив не лише учасникам Проекту та лісівникам країн-учасниць отримати новий досвід, але й за його допомогою лісівниками було створено кілька цікавих та корисних лісових, соціальних об’єктів, вкрай необхідних людям, зважаючи на їхні фізичні можливості. Лісівники ж навзаєм отримують підтримку та повагу суспільства.
Незважаючи на те, що лісівники Словаччини відкриті для суспільства, все одно ми відчуваємо невдоволення громадськості через те, що ми рубаємо ліс. Це змушує нас бути ще більш відкритими і постійно інформувати суспільство, що ми робимо на користь і для захисту лісу, намагаємось переконати співвітчизників у тому, що лісівники не тільки заготовляють деревину, наповнюючи держбюджет, а й витрачають багато енергії, зусиль і коштів на те, щоб поновити ліси, створюють лісів набагато більше, ніж вирубують. Адже без цього теж не можна, бо це частина господарської діяльності й стиглий ліс треба забирати, інакше втратимо і деревину і надходження. Також намагаємось, щоб наші ліси не мали бар’єрів для суспільства. Вихованням громадськості займаються лісові педагоги Національного лісового центру та державного підприємства «Ліси Словацької Республіки» і це один з найголовніших напрямків у нашій діяльності. 
 
Керівник ГО «ФОРЗА» 
Леся Лойко:

– Метою Проекту «ForSoc» було не тільки зменшення бар’єрів між Словаччиною, Україною та Норвегією, а й зменшення бар’єрів між лісом і суспільством, збільшення доступності інформації про ліс та покращення зв’язків між громадськістю та лісівниками. Тим більше, що нині в Україні це все ще лишається дуже актуальною проблемою. 
Досвід наших партнерів з ЄС доводить, що існують інструменти, за допомогою яких можна зменшити ці бар’єри і покращити ставлення громадськості до лісівників. Одним з таких інструментів є лісова педагогіка – навчання про ліс у лісі, яка розвивається на заході вже досить давно та має свою історію, традиції та підходи.
Для України дуже важливо, щоб і ми взяли на озброєння цей інструмент. Один із підходів лісової педагогіки – це робота з дітьми, адже саме вони з часом сформують громадянське суспільство. Сьогоднішні діти – це майбутні освітяни, екологи, підприємці, політики, і просто активні громадяни і від них буде залежати майбутнє наших лісів та нашої країни. З дітьми легко працювати і поступово формувати у них ставлення до якихось речей чи явищ. Особливо, якщо це відбувається за участю голови, рук і серця, використовуючи усі п’ять органів чуття, у безпосередньому контакті з природою.
 
Лісова педагогіка – це робота не тільки з дітьми, вона передбачає будь-які вікові аудиторії: і пенсіонерів, і батьків з дітьми, і людей з інвалідністю. Адже ліс викликає у більшості людей суто позитивні відчуття і використовуючи таку здатність природи, треба змінювати суспільство, що ми і намагаємось робити.
На жаль, мені здається, що у наших лісах не вистачає сучасних інтерактивних рекреаційних об’єктів, а в лісівників – досвіду, потрібного для спілкування з суспільством. Тим більше це стосується рекреаційних об’єктів у лісі для людей з обмеженими можливостями. Цей Проект дав нам можливість побачити на власні очі такі об’єкти у Міських лісах Кошице та Церковних лісах Про Популо Попрад, щоб згодом застосовувати цей досвід у нас в Україні. Крім цього, у рамках Проекту було проведено кілька навчальних подорожей, екскурсій, семінарів, конференцій, організовано міжнародні дитячі лісові табори, створено транскордонний кластер, збудовано ряд навчально-рекреаційних об’єктів.
 
Одним з особливих заходів, які організувало ГО «ФОРЗА» у рамках Проекту «ForSoc» – це Свято лісу, яке відбулося у м. Хуст 17 вересня минулого року на День працівника лісу. Ми надзвичайно раді, що ідея Свята припала до душі закарпатським лісівникам, вони активно включилися в його підготовку та проведення. Особлива подяка за підтримку та активну участь у заході начальнику Закарпатського облуправління ЛМГ Валерію Мурзі і всім лісовим господарствам краю. Ми перейняли цей досвід від словацьких лісівників, які щорічно відзначають це свято у м. Зволен та інших містах та місцевостях у Словаччині, збагатилися ідеями співпраці з громадськістю у норвезьких партнерів і вирішили запровадити Свято у нас.
На Святі всім бажаючим пропонувалося взяти участь у різних інтерактивних іграх: зробити шпаківню своїми руками, впізнати тварину за хутром, вирізати собі сопілку, посадити дерево, зробити прикрасу з дерева та лісові смаколики, розпізнати звуки лісу та в багатьох інших забавах, конкурсах, іграх та отримати призи. Були й урочисті заходи та концерт, присвячений лісівникам.
 
Ми хотіли показати приклад проведення таких заходів, довести що це можливо і важливо як для суспільства, так і для лісівників, і пропонуємо розвивати їх в Україні. На наше переконання, Свято лісу має стати традиційним не тільки в Закарпатті, але й в усій Україні.
Продовжуємо працювати над запровадженням лісової педагогіки в Україні, будемо виходити з пропозиціями до Міносвіти включати до загальноосвітньої програми уроки в лісі в супроводі лісівників, влаштовувати лісові екологічні дитячі табори, Свята лісу тощо. 
Маємо надію, що лісова педагогіка знайде підтримку і в Україні, й суспільство згодом буде більше розуміти ліс, різноманітність його функцій, процеси, які відбуваються у лісовому господарстві і краще розуміти лісівників та їхню працю в лісі. Але багато чого залежить й від самих лісівників, які, на мою думку, мають бути більш відкритими та активніше співпрацювати з громадами.