Logo

Чи потрібна нам ФМСУ?

Федерація мисливського собаківництва України, проблеми та перспективи

Нещодавно переглядав один із мисливських форумів і в темі про собаківництво наштовхнувся на запитання одного з форумчан: «Навіщо стояти на обліку в ФМСУ, якщо отримати польовий диплом, а відповідно і допуск до в'язки, стає все проблематичніше? Чи не простіше перейти до КСУ? Змінив родовід, платиш такі ж внески, зробив племінний огляд і в'яжеш. Грошей у результаті витратиш менше, отримаєш родовід FCI*, позиціонуєш собаку як компаньйона, і вперед! Чи потрібна нам, власне кажучи, ця ФМСУ взагалі?». Відповідає на ці та інші запитання президент Федерації мисливського собаківництва України Анатолій Голубченко. 

– Анатолію Костянтиновичу, для початку хотів би прояснити ситуацію щодо відносин ФМСУ з КСУ, які переваги членства в цих організаціях?

– Федерація мисливського собаківництва України (ФМСУ) є пов­ноправним членом Кінологічної Спілки України (КСУ) і через неї входить до міжнародної кінологічної федерації FCI. Я особисто, як президент ФМСУ, найбільше зацікавлений у тому, щоб кожен член нашої організації теж був і членом КСУ, а собаки Федерації теж мали родоводи Кінологічної Спілки України. Адже КСУ – це єдина організація в Україні, яка представляє нашу країну в Європі. Жодна інша організація, що займається собаківництвом, не може бути представлена за кордоном без участі КСУ. 

Тільки КСУ, дає можливість власнику собаки зі своїм улюбленцем брати участь у міжнародних кінологічних заходах (виставках та змаганнях), в’язатись із «іноземцями» та реалізовувати собак за кордон. А це дуже важливо як для справжнього власника, любителя собак, так і для розвитку українського собаківництва в цілому.

У 2016 році ФМСУ легалізувала родоводів 14 собак, які були завезені до України з Європи з документами FCI та експортувала за межі країни – 58 собак з родоводами КСУ, які наша організація видає після перевірки Спілкою. 

Щодо участі у міжнародних змаганнях, то, наприклад, у цьому році Україна буде представлена на європейському чемпіонаті ірландських сетерів. Я теж планую особисто повезти свого собаку на ці змагання, і він, безумовно, теж має родовід КСУ, по-іншому ніяк. 

– Виникає запитання, навіщо ж тоді бути членом ФМСУ, якщо КСУ дає набагато більше можливостей?

– Річ у тому, що ФМСУ займається практичним мисливським собаківництвом. Більшість власників мисливських собак звикли і знають нашу систему роботи з їх чотирилапими помічниками. Ми це підтримуємо, розвиваємо і тому наші послуги користуються на сьогодні великим попитом. Звичайно, для того, щоб брати участь у заходах Федерації, можна і не бути нашим членом, а мати тільки документи КСУ, але у цьому випадку ми не в змозі будемо працювати і проводити практичні змагання, а без них зникне все мисливське собаківництво.

Натомість власники мисливських собак з родоводами КСУ як за кордоном, так і в Україні прагнуть, крім екстер’єрних оцінок, які вони отримують на заходах КСУ, отримати ще й оцінки за робочі якості, бо саме це збільшує статус і вартість собаки для мисливця. Тому, власникам мисливських собак дуже важливо брати участь у змаганнях ФМСУ і отримувати відповідні дипломи. 

Але Федерація займається не тільки заходами з оцінки робочих якостей мисливських собак, а й виставками та виводками, наприклад, торік ми провели Всеукраїнську виставку мисливських собак, до речі, за підтримки ВР УТМР. Для того, щоб взяти участь у заході, була одна вимога – собака повинен мати родовід ФМСУ, КСУ або УТМР (видані до 2009 р.). За відгуками учасників виставка була організована на високому рівні. У ній взяло участь 1089 собак, з них всього сім з документами УТМР, хоча собак членів Товариства було багато і вони мали документи ФМСУ. Така кількість учасників виставки, на мою думку, не поганий показник нашої роботи, враховуючи складну економічну ситуацію в країні, ситуацію на Сході та з Кримом.

– До речі, як ці події вплинули на мисливське собаківництво в Україні й на Вашу організацію?

– У Донецьку, Луганську та Криму була сформована дуже серйозна когорта мисливських собак, це були найбільші й найактивніші осередки нашої організації. Зараз щоб хоч якось дати можливість людям з Донбасу брати участь у заходах і житті мисливського собаківництва, ми у Донецької області створили наш осередок у місті Краматорську. На жаль, Україна «втратила» багато собак через анексію Криму та війну на Сході. Зокрема велику групу острівних лягавих собак, яка була сконцентрована на окупованих територіях. Незважаючи на ситуацію що склалася, деякі власники собак з Криму у минулому році навіть намагалися взяти участь у Всеукраїнській виставці, але, на жаль, провести собак через кордон їм не вдалося. 

Керівник Донецького осередку ФМСУ намагається й зараз підтримувати у цих складних умовах роботу нашого підрозділу, ми йому допомагаємо чим можемо, визнаємо його діяльність та видані ними документи, але за умови, що це відбувається під «прапором» нашої організації.

У Луганську наш осередок теж продовжує працювати, хоча люди стикаються з рядом проблем.

Звичайно, така ситуація із собаківництвом на цих територіях не тільки в нашої організації, це проблема і УТМР, і КСУ та інших.

– Анатолію Костянтиновичу, що ж все-таки Вам вдалося зробити, куди рухається Федерація, які плани на майбутнє?

– Незважаючи на всі наші успіхи, ми тільки починаємо розвиватися, тому що порівнюючи наше мисливське собаківництво з західним, то нам багато чого треба в них навчитись.

Але все одно ми впевнено рухаємось уперед. Федерація створила електронну систему документації, яка синхронізована із системою КСУ, ми обмінюємось родоводами, отримуємо дозвільні документи тощо. ФМСУ стала структурним підрозділом КСУ, але більш вищого рівня та більш незалежною, ніж осередки Спілки. В результаті у нас повністю зникли суперечності й конкуренція з КСУ. 

Федерація розвивається, зараз у нас зареєстровано понад 21 тисячу собак племінного використання, а починали із шести тисяч. У минулому році ми видали 190 Міжнародних родоводів КСУ і 2461 родовід ФМСУ. До племінної книги (УПКМС) у 2016 році Федерація записала 1216 собак. Це, як правило, молоді собаки, які за цей період отримали дипломи, оцінку інтер’єра і виявили бажання брати участь у племінній діяльності. Також у нас за рік було зареєстровано 1168 в’язок собак та 6143 цуценяти – більше, ніж у попередні роки, що, на мою думку, говорить про постійне збільшення племінного поголів’я мисливських собак в Україні. 

У нас з’явилася новинка – серти­фікат. Ми видаємо сертифікати племінного класу, чемпіона та виставкового чемпіона. Наявність такого сертифіката – це одна з умов участі у виставках Федерації.

Є ще одна робота, якою ми займаємося – це юридичний бік ведення собаківництва. КСУ виконує Правила, затверджені FCI, і ми, як підрозділ КСУ, теж повинні їх виконувати. І хоча ФМСУ є самостійною та самодостатньою організацією, але в системі нормативної бази ми є підлеглі КСУ і повинні виконувати Правила FCI. Це, наприклад, стосується системи підготовки суддів. При Федерації є Кінологічна Рада, є експерти і ми прагнемо, щоб всі вони отримали посвідчення КСУ за Правилами FCI.

Разом з тим, на сьогодні маємо і проблему з експертами – це зменшення їх загальної кількості, бажаючих стати, працювати і підвищити категорію експерта стає все менше. Запрошуємо експертів з Європи, але й намагаємося популяризувати цю цікаву професію в Україні. 

Ще одна проблема – це фінансування та утримання Федерації. Дуже важка ситуація із членськими внесками. Власники собак розуміють, що без цього не буде існувати ФМСУ і мисливське собаківництво у цілому. Люди платять, як можуть. Збільшувати внески ми теж не маємо морального права, але й виживати нам у цих умовах - скрутно. 

Незважаючи на всі труднощі, ми не впадаємо у відчай. Цьогоріч запланували проведення великої кількості виставок, виводок, змагань. Продовжуємо запроваджувати систему проведення Всеукраїнських та регіональних  монопородних виставок: острівних, континентальних собак, лайок тощо. Запланували проведення трьох таких виставок у 2017 році. Ми працюємо і, в першу чергу, задля собак і їх власників. 


– Дякую за розмову.

 

ПРЯМА МОВА 

Іван Шеремет, начальник управління мисливського господарства Держлісагентства:

– Ми серйозно займаємося створенням нормативно-правової бази щодо мисливського собаківництва та полювання з ловчими звірами та птахами. На жаль, мисливці, які зараз мають та полюють з ловчими птахами в Україні, перебувають поза законом. Таку ситуацію необхідно виправити, бо цей вид полювання – частина нашої мисливської культури, яку треба неодмінно зберегти. 

Що стосується мисливського собаківництва, то й тут необхідно розробити деякі законодавчі документи та подати їх на державну реєстрацію. Це Положення про видачу паспортів на мисливських собак, строки натаски, випробування і, нарешті, перелік порід мисливських собак, якого у нас досі немає. 

Управління мисливського господарства Держлісагентства буде намагатися найближчим часом виправити цю ситуацію. 

До нас надходять пропозиції повернути до Держлісагентства роботу з експертами мисливських собак і ми тільки за. 

На жаль, у Законі України «Про мисливське господарство та полювання» немає статті про експертів, ми хотіли затвердити відповідне Положення у Мін`юсті, але нам відмовили, бо спочатку треба внести цю нормативну вимогу до нашого Закону, а це зробити досить складно. 

 

Наталія Томіна, експерт всеукраїнської категорії, кінолог ВР УТМР:

– Українське товариство мисливців і рибалок вважає за необхідне затвердити на державному рівні ряд керівних документів з мисливствознавства і, зокрема, з мисливського собаківництва, які регламентують порядок проведення полювання, добування мисливських тварин, перевірки мисливських якостей собак та підготовки (натаскування) собак для використання на полюванні. Ці документи можуть бути прийняті як додаток до існуючих законодавчих актів з ведення мисливського господарства і викладені у вигляді таблиць.

Перша таблиця – це «Терміни проведення іспитів та змагань собак мисливських порід» нами вже була підготовлена і направлена до Держлісагентства для розгляду.

Необхідно розробити інші документи, а саме: «Підготовка мисливських собак до іспитів, змагань та використання їх на полюванні», а також «Регламент добування мисливських тварин на території України».

Крім того, необхідні Додатки у вигляді витягів із Законодавчих актів з мисливського господарства для зручного користування мисливцями, користувачами мисливських угідь, контрольними органами за веденнями мисливського господарства та полювання, на кшталт «Правил охоты в Республике Беларусь» 2008 року. У цих Додатках треба чітко виписати коли і на яку дичину можна полювати, з якою зброєю, набоями, яким способом, яких ловчих тварин можна використовувати тощо. Наприклад, з лайкою не можна полювати ні по перепілці, ні по бекасу, ні по куріпці. За використання гончаків (за винятком гончих собак країн Балтії), яких пускають по кабану, теж треба карати. 

Необхідно також затвердити перелік порід мисливських собак, що використовуються при полюванні.

Також, на нашу думку, роботою з експертами з мисливського собаківництва, їх легалізацією, присвоєнням категорій повинне займатися Держлісагентство, тому що не можна віддавати перевагу якійсь одній з громадських організацій та надавати їй право на видачу документів, цим повинна займатися держава. За останні роки це призвело до зниження рівня знань і якості експертів. Якщо раніше після складання іспитів необхідно було ще три роки проходити стажування, то тепер з найнижчою прохідною оцінкою вже наступного дня можна отримати категорію і приступити до проведення експертизи собак. 

 

Підготував Роман НОВІКОВ,
"Лісовий і мисливський журнал"