Logo

День мисливця Друк E-mail
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

13 серпня святковий день для усіх українських мисливців – відкриття полювання на пернату дичину

 На жаль, на відміну від мисливців з Польщі, Угорщини, Австрії, Німеччини та інших європейських країн, у яких є офіційний День мисливця, у нас такого дня немає. На сьогодні в Україні налічується понад 700 тис. мисливців, а це 1,5% нашого населення і, незважаючи на багаторазове звернення мисливської громади до Уряду, любителям пополювати так і не вдалося переконати владу у своїй значимості. 

Українське суспільство не хоче визнавати, що мисливство – це культура – європейська культура. У цьому, звичайно, винні й самі мисливці, які майже нічого не роблять задля того, щоб їх поважали. 

Україна прагне до Європейської Унії, точніше, до рівня, якості життя та культури людей цих країн. Але ж європейські «цінності» неможливо миттєво у когось запозичити чи купити в Брюсселі – це вікові традиції, які передаються із покоління в покоління...

Так і з мисливством. Українські мисливці хочуть мати велику кількість дичини, такий же рівень мисливської культури та поважне ставлення до себе, як й в ЄС, але не дбають про це, втративши дорогою історії всі свої традиції.  

Мені довелося спілкуватись з мисливцями із багатьох країн і запевняю – європейський мисливець – це, в першу чергу, взірець охоронця довкілля, людина, яка в очах суспільства дбає про природу і поважає закон. Він постійно відвідує ліс не для того, щоб принести додому м’ясо, а задля єднання з природою, вивчення її, допомоги тваринам, їх охорони, заготівлі для них кормів, створення годівниць тощо. Крім цього, велике значення приділяється традиціям, мисливцями проводяться різноманітні соціальні заходи як для дітей, так і для їх батьків. Це і змагання, і конкурси, і фестивалі... Мисливці відвідують школи, дитячі садки, працюють з дітьми, залучають їх до всіляких рекреаційних програм. Багато дітей там мріють стати не олігархами чи відомими зірками, а лісівниками та мисливцями, бо мають зовсім інші цінності. Дитина з мисливської родини ніколи не залишить багаття або смітник після себе у лісі, не зрубає дерево, так просто заради розваги, не зруйнує мурашник чи годівницю, не буде знущатися над твариною – це виховання, це культура. 

У нас цими питанням, на жаль, ніхто не переймається, тим більше мисливці, тому і маємо те, що маємо, а точніше – нічого, і ставлення до наших мисливців – відповідне. Але впевнений, ще можливо все змінити, тим більше, що є приклад сусідніх країн. Необхідне тільки бажання прагнення до кращого і воля, воля мисливців дбати не тільки про себе, а й про майбутнє нашої країни, і важка економічна ситуація, якою маніпулюють, тут ні до чого. 

Така «армада» людей, об’єднаних одним захопленням, може змінити будь-що і будь-коли, але починати все ж таки треба із самих себе, і тільки тоді українські мисливці теж отримають довіру суспільства, а як нагороду – офіційне свято – День мисливця. 

Роман НОВІКОВ,
© "Природа і суспільство"