Logo

Часи змінюються – Товариство залишається •Друк• •E-mail•
•Рейтинг Користувача•: / 0
•Найгірше••Найкраще• 

Інтерв’ю з головою Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців і рибалок Миколою Шуляром 

Про історію та сьогодення Українського товариства мисливців і рибалок, яке кожного року доводить свою життєздатність та право бути у перших лавах охоронців природи. 

– У цьому році УТМР відзначатиме 95-річчя діяльності організації. Миколо Степановичу, яка ситуація сьогодні в УТМР, скільки членів налічує організація і скільки з них реально ходить на полювання?

– Становлення мисливського господарства в Україні розпочалось саме із заснування Українського товариства мисливців і рибалок. За часів радянської влади у 1938–1939 роки, тодішнім керівником СРСР Й. Сталіним були зроблені спроби щодо знищення існуючої на той час Спілки мисливців і рибалок України. Організацію приєднали до міжрайзаготконтори «Заготживсировина» і вся діяльність мисливців велась тільки через цю контору, головне завдання якої була промислова заготівля хутра та м’яса. Але мисливці не хотіли бути заготівельниками і висловили свою волю та бажання розвиватись в іншому напрямку. Адже для кожного справжнього мисливця традиції та культура важливіше за будь-яке м’ясо. Тоді членам Товариства вдалось відстояти незалежність і свій шлях розвитку організації.

Саме завдяки простим людям, мисливцям, українські традиції зберігаються і до сьогодні і ми їм за це вдячні.

У минулому столітті наше Товариство було одне з найбільших в Україні і до 2000 року нараховувало півмільйона мисливців, членів УТМР. Це і зрозуміло, тому що полювання було популярним видом відпочинку, а будь-який мисливець мав бути, як й у більшості країн Європи, членом Товариства мисливців. З ухваленням у 2000 році Закону України «Про мисливське господарство та полювання» це стало необов’язковим і ми поступово втратили майже половину своїх членів. Цьому сприяли, крім необов’язкового членства, й інші причини, – зменшення площ мисливських угідь УТМР, поява нових користувачів (товариств, клубів).

Товариство протягом останніх 15 років добровільно відмовилось, з різних причин, від частини своїх мисливських угідь і на сьогодні площі угідь, що є у нашому користуванні, відповідають кількості й можливостям членів нашої організації. 

На жаль, чисельність членів нашого Товариства продовжує зменшуватись з кожним роком і на сьогодні вже становить – 180 тис. мисливців. Це саме та кількість мисливців, які є свідомими членами нашої організації, вони платять внески, ходять на полювання та беруть активну участь у діяльності Товариства. 

Товариство намагається підтримувати своїх членів, захищати їх від посягань, бюрократії, зайвих фінансових витрат, надавати якісні послуги тощо. Зі свого боку просимо членів нашого Товариства активніше долучатись до роботи в угіддях, до біотехнічних заходів, об’єднуватись, залучати молодь до збереження традиції тощо. Тільки разом ми зможемо зберегти угіддя, дичину в них і тоді наше Товариство, я впевнений, зможе відсвяткувати і 100-річчя, і 200-річчя...  

– У Товаристві, в травні, заплановано проведення позачергового з’їзду. З чим пов’язано таке рішення і які основні питання будуть на ньому розглядатись?

– Ніякої інтриги у цьому немає. Відповідно до нового Закону України «Про громадські об’єднання», ми, як й інші громадські організації, повинні привести свої Статути у відповідність до чинного законодавства. Можна було б провести цю роботу й у наступному році, коли буде черговий звітно-виборний з’їзд УТМР, але, на нашу думку, до його проведення наші організації мають вже працювати відповідно до нового законодавства. Рішеннями з’їзду, сподіваємось, розширити повноваження з господарської діяльності та підтвердити юридичний статус наших осередків районного і обласного рівня для їх подальшої законної діяльності та затвердити ці зміни у Статуті. 

– Як це не прикро, але Україна частково окупована, яких втрат у зв’язку з цими подіями понесло Товариство на Сході країни та в Криму. Що Ви робите, щоб повернути мисливців, угіддя та майно свого Товариства?

– Ми втратили угіддя не тільки в Криму та на Сході країни у Донецькій та Луганській областях. Також у нас є втрати у Миколаївській та Харківській областях, відбулось це ще за часів правління минулої влади. Наприклад, у Харкові, голова обласної державної адміністрації М. Добкін, намагався знищити осередки користувачів мисливських угідь УТМР та планував створити так звані «Слобожанські комунальні підприємства», але, завдяки зусиллям активного спротиву, ми відстояли Товариство і зараз щомісячно у цьому регіоні повертаємо назад все більше угідь та мисливців до своїх лав. Плануємо повернути до 1,5 млн га мисливських угідь на Харківщині вже у цьому році.

У Миколаєві у 2013 році обласна державна адміністрація зробила все так, щоб не перезакріплювати мисливські угіддя за нашим Товариством, а віддала їх у приватну власність. Але ми не опускаємо рук, чинимо опір і підтримуємо фінансово та юридично Миколаївську облорганізацію УТМР. Впевнений, що рік за роком ми будемо повертати угіддя та мисливців до Товариства. 

Мисливці залишаються мисливцями і на Заході, і на Сході, вони не звинувачують у своїх негараздах УТМР. Для мисливців зі Східних регіонів ми зареєстрували обласний осередок Донеччини у Маріуполі, й у минулому сезоні у деяких районах цих областей навіть проводили полювання на хижаків, але ніяких доходів ці осередки на сьогодні не мають, тому Товариство намагається по можливості підтримувати їх.

– Вже пішов другий рік, як закінчився мораторій на вимоги статті 24 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» щодо плати за користування мисливськими угіддями. Чи позначилось це на фінансовому стані Товариства? Чи платять господарства УТМР за користування угіддями власникам або постійним користувачам земельних ділянок і яку ціну?

 – Так, наша організація вже почала виконувати цю норму, але ми й досі не згодні з цією платою. Коли обговорювали згадану статтю, між УТМР та Держкомлісгоспом були деякі непорозуміння і це виглядало як інструмент для впливу на Товариство, бо ця норма може серйозно вдарити по фінансовому стану. У нас досі постає запитання: «За що треба платити?» За користування землею? Так ми нею не користуємось. Ми не обробляємо цю землю, не сіємо культури, не будуємо на ній споруди... Ми вкладаємо кошти на охорону та відтворення мисливських тварин, платимо за користування ресурсами державного мисливського фонду, купуємо ліцензії на добування тварин тощо. Тому платити можна, як це роблять у країнах ЄС, але за встановленою нормою, наприклад, у вигляді відшкодувань збитків за потрави, за охорону угідь і таке інше.

Зараз кошти, що будуть сплачуватись власникам землі, чи то приватним, чи то державним, – ніколи не повернуться назад у мисливське господарство. 

Якби ці кошти накопичувались у відповідному фонді, а потім використовувались для розвитку мисливського господарства, на охорону та відтворення мисливської фауни або на боротьбу з епізоотичними хворобами, наприклад, чумою свиней тощо, то інша справа, а так...

Звичайно, ми змушені виконувати цю норму й у деяких областях наші організації вже почали платити за користування лісовими угіддями, але це півбіди, бо лісових угідь у нас не так багато, а коли справа дійде до плати за польові, які у нас становлять 90%, ми зіткнемось із серйозними фінансовими труднощами.

– Миколо Степановичу, Ви згадали про фонд розвитку та покращення охорони угідь за його рахунок. Користувачі мисливських угідь вже не раз піднімали питання про створення служби охорони мисливських угідь, наскільки актуальне це сьогодні?

– Вже давно потрібна в Україні ефективна та професійна охорона мисливських угідь, тим більше зараз, коли ситуація з браконьєрством стала просто небезпечною не тільки для тварин, але й для тих, хто займається мисливським господарством. Браконьєри просто знахабніли, а сучасна техніка, якою вони володіють, робить їх невловимими і безкарними. 

Ми готові допомогти державі створити таку службу, але тільки якщо до створення такої мисливської поліції буде ретельний і серйозний підхід, щоб кошти і зусилля на її створення не пропали марно. Така служба існує в усіх країнах ЄС й у наших сусідів – білорусів, де рівень мисливського господарства на щабель вищий. Таку державну службу для охорони мисливських угідь вони створили більше 15 років тому. Ефективно служба охорони допоможе забути про браконьєрів, а це одна з нагальних проблем в Україні, що завдає колосальних збитків державі та безпосередньо користувачам, але самотужки вирішити це питання ми не в змозі.

– Одна з найсерйозніших проблем у мисливському господарстві України – складна епідеміологічна ситуація з вірусом чуми свиней. Господарствам України, зокрема, мисливським, завдано великих економічних збитків. Яка головна, на Вашу думку, причина появи та розповсюдження цієї хвороби в Україні?

– Природа все регулює сама, у тому числі, безграмотне ведення мисливського господарства. Насправді, деякі господарства перетворились у свинарники з диких кабанів у гонитві за швидкими прибутками. Велика щільність дикого кабана – породжує захворювання. 

Африканська чума свиней у мисливські господарства прийшла від свійських господарств. Фермери, що вивозили туші померлих від хвороби свиней у ліс, створили осередки спалахів цієї хвороби. Дикий кабан, як тварина всеїдна, з’ївши свого загиблого від чуми «близького родича», ставала носієм і розповсюджувачем цієї хвороби по всьому господарству. 

До України хвороба прийшла з Білорусі, хоч вони і заперечують цей факт. 

Через значне поголів’я кабана у білорусів з’явились спалахи африканської чуми свиней і коли її там почали ліквідовувати, хворі тварини мігрували до нас, і це видно з мапи розповсюдження хвороби в Україні – Сумщина, Чернігівщина, Київщина.

Зараз маємо, що мисливські господарства на Півночі, які орієнтувались на розведення кабана, але унаслідок депопуляції втратили його повністю – зазнали значних фінансових втрат і піднімуться з колін ще не скоро. На відміну від фермерів, мисливські господарства не отримали ні копійки компенсації за збитки, та навіть не змогли повернути кошти за викуплені у держави ліцензії на добування кабана.

Маємо надію, що у цьому році ми зупинимо цю хворобу, але полювати на кабана у постраждалих областях не буде можливості. 

Вірогідніше всього це відіграє позитивну роль і на збільшенні поголів’я оленячих, тиск на молодняк яких, з боку кабана, буде мінімальним. І звичайно, користувачам треба звернути увагу на козулю та оленя європейського, як найперспективніші та сталі види дичини. 

Товариство також є прибічником розвитку вольєрного розведення та полювання, але у цьому питанні необхідні певні зміни до законодавства.

– Україна зараз стоїть на порозі великих перетворень і реформ. Яких змін Товариство чекає від влади і чи готове саме щось змінювати у своїй організації, адже про це точаться розмови вже багато років. Чи є у керівництва УТМР чіткий план реформ розвитку на найближчі роки? 

– Звичайно, не можна стояти на місці, необхідно еволюціонувати разом зі світом, розвиватись, йти вперед. І ніхто не питає хочеш ти, чи ні, життя змушує. 

Найперше, що ми зараз повинні зробити, це провести всі заходи, щоб у своїй діяльності відповідати вимогам нового Закону України «Про громадські об’єднання», про що я розповідав раніше.

Щодо структури, керівництва, виборів, призначень, ми не плануємо нічого змінювати, бо це передбачено законодавством, Статутом та відповідає баченню членів УТМР. Всі зміни до нашого Статуту, які плануємо затвердити на з’їзді, викладені на нашому сайті для обговорення громадськості. Приймаємо всі конструктивні зауваження та пропозиції.

Наша організація буде продовжувати відстоювати права мисливців у законодавчій сфері, намагатись спрощувати бюрократичну тяганину та покращувати якість обслуговування.

На жаль, сьогодні у МінАПКа та Держлісагентства не доходять руки до мисливського господарства. Чіткої Концепції розвитку у сфері лісового та мисливського господарства ми не маємо і донині. Необхідно працювати над цією програмою разом, проводити громадські обговорення щодо децентралізації, відповідності сучасним вимогам норм чинного Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

– Миколо Степановичу, як у цьому році у Товаристві проходили обліки дичини? Чи потрібно проводити, на Вашу думку, цю процедуру взагалі й наскільки вона ефективна, щоб за її результатами планувати ліміти і говорити про рівень ведення господарства? Адже ми знаємо, що, наприклад, Польща та Словаччина давно відмовились від звичних для нас обліків, бо вважають, що полічити дичину – неможливо. Натомість основним показником ефективності ведення мисливського господарства у них є реалізація планів добування і обліки добутої дичини.

– Проведення первинних обліків чисельності мисливських тварин відповідно до вимог статті 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» покладено на користувачів мисливських угідь. 

Обліки чисельності мисливських тварин це одна із важливих складових при веденні мисливського господарства. На підставі даних чисельності мисливських тварин встановлюється пропускна спроможність мисливських угідь, формуються ліміти добування мисливських тварин та встановлюються норми їх добування.

У достовірності даних обліків, у першу чергу, зацікавлені користувачі мисливських угідь, тому вони здійснюються упродовж усього року працівниками мисливських господарств, а це – єгері, мисливствознавці та інші працівники. 

До процесу проведення обліків чисельності мисливських тварин слід залучати науковців, екологів, інших фахівців з ведення мисливського господарства не тільки у день проведення обліків, а й впродовж року, щоб могли вивчати мисливських тварин, бачити їх кількість та інше.

Безумовно, головний показник ефективності ведення мисливського господарства – реалізація лімітів добування. Тому, користувач мисливських угідь зацікавлений в тому, щоб знати реальну чисельність мисливських тварин, співвідношення самок і самців парнокопитних мисливських тварин.

Контрольні органи зо­бо­в’я­зані контролювати користувачів, адже не таємниця, що деякі господарства, при великій щільності дичини, занижують її чисельність, отримуючи малі ліміти, по факту ж добувають удвічі, а то й утричі більше голів, ніж отримано ліцензій, заробляючи на цьому десятки тисяч гривень і порушуючи закон. Це треба контролювати і за такі порушення жорстоко карати.

Необхідно відрегулювати систему дозволів. По-перше, дозвіл (Ліцензія) не повинен стільки коштувати або бути, взагалі, безкоштовним. По-друге, він повинен діяти доти, доки не буде добуто дичину, або ж давати право полювати з одним дозволом кілька днів. Це виведе із тіні фактичне добування і дасть можливість користувачу не порушувати законодавство.

– Мисливське собаківництво – невід’ємна частина мисливської галузі. Мисливця без собаки не можна уявити. Яка ситуація з цим питанням зараз в УТМР і які стосунки у Товариства з Федерацією мисливського собаківництва України?

– Дійсно, ФМСУ свого часу було створено членами УТМР з метою покращення та розвитку мисливського собаківництва.

На жаль, після створення ФМСУ, між УТМР і Федерацією були непорозуміння. Федерація почала перетягувати пов­новаження на себе з деяких питань мисливського собаківництва, це, в першу чергу, стосувалося ведення родоводів та видачі паспортів на собак. Ми ніколи не чинили опору ФМСУ, захищали інтереси наших членів, і я, навіть принципово залишив посаду віце-президента Федерації мисливського собаківництва, яку обіймав на той час. Сьогодні стало зрозуміло, що необхідно об’єднувати зусилля, щоб зберегти і наші організації, і мисливське собаківництво. Тому, коли в ФМСУ взимку проходив з’їзд і мені було запропоновано повернутися до керівних органів Федерації, то, отримавши підтримку членів Товариства, я прийняв цю пропозицію задля спільної праці на користь нашій громадській організації. 

Впевнений, що Федерація теж підтримує проведення спільних заходів з ведення мисливського собаківництва, візьме активну участь до внесення змін до Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

– Україна зараз переживає не найкращі часи, але організація, яка існує вже 95 років та її ветерани варті того, щоб відзначити таку дату. Які заходи передбачило керівництво Товариства для заохочення та вітання своїх членів?  

– Ми ухвалили на всіх рівнях рішення про відзначення цієї дати в кожних районних, обласних організаціях УТМР але, враховуючи економічний стан та складну ситуацію на Сході, будемо проводити святкування знаменної дати без помпезностей. Звичайно, Товариство відзначить своїх найкращих членів, ветеранів, проведе заходи, змагання, виставки, урочисті засідання, присвячені 95-річчю діяльності УТМР. Головне, ми не повинні забувати та цінувати людей, мисливців, які причетні до становлення та збереження Товариства мисливців і рибалок України.

Напередодні знаменної ювілейної дати хочу звернутися до мисливців нашої країни з побажаннями – миру, спокою,  єдності, економічного зміцнення нашої держави, щоб у кожного була пристойна робота та зарплата, тоді буде і бажання відпочивати та зустрічатись зі своїми друзями, зокрема, на полюванні. 

Дякую всім штатним працівникам Товариства, головам первинних організацій за їхню працю, завдяки якій Товариство завершило 2015 рік із кращими показниками, порівняно з минулим роком. Ми виконали всі вимоги, що були поставлені перед Товариством. Нам треба більше працювати з громадськістю, з державними органами, формувати позитивну суспільну думку про мисливське господарство у цілому.

Тому, запрошуємо до лав нашого Товариства всіх бажаючих, особливо молодь, адже кому, як не їм належить продовжувати і зберігати наші мисливські традиції та охороняти рідну природу для прийдешніх поколінь.

– Дякую за розмову.

Вів бесіду Роман НОВІКОВ,
© "Лісовий і мисливський журнал"