Двері завжди відчинені

Людина може активно впливати на стан популяцій того чи іншого виду дикої фауни, створюючи умови для проживання та відтворення.

Як лісова охорона і єгерська служба Чортківського лісгоспу дбає про те, щоб у подільських дібровах лунав могутній рик рогатих красенів, щоб вони були багаті на копитних та хутрових звірів.

Єгер Ігор Гречка: «Для підгодівлі звірів заготували вдосталь сіна»

Нещодавно на честь 25-ї річниці українсько-німецьких дипломатичних відносин на одній із будівель центру Харкова з’явився мурал – загадка і символ водночас. На картині зображено оленя, що лежить під деревом життя. Як пояснила викладач Харківської державної академії дизайну і мистецтва Дар’я Хрісанфова, тварина ця – символ, який асоціюється із сонцем, чистотою, відродженням, творенням, духовністю. Образ оленя пов’язаний з деревом через схожість його рогів з гілками. Вище на картині написано слова видатного німецького художника – графіка Альбрехта Дюрера: «Немає ключів від щастя. Двері завжди відчинені». Що означають вони? За словами викладача академії, «завжди відчинені двері спілкування між культурами». А ще: «мурал покликаний нагадати про творчість художника Дюрера, про зв’язок різних країн Європи, їхніх культур».

Найкраща корона – гілляста корона оленя

Цю інформацію я почув і побачив відповідний сюжет по телебаченню перед відрядженням на Тернопілля. І вже на місці згадав про неї, коли в Чортківському лісгоспі потрапив до вольєра, де створено всі умови для проживання звірів, у тому числі, й тварини-символа, тварини із живою короною – оленя плямистого. Знайомство з тими, хто піклується про мешканців лісу, хто дбає про відтворення дикої фауни, а відтак позитивно впливає на стан популяцій видів її, підштовхнули мене до власного прочитання «відчинених дверей» німецького художника: вони уособлюють і тісний зв’язок людини з природою, щастя від спілкування з нею. Двері в природу завжди відчинені – тільки заходьмо туди чистими ногами, з чистими помислами. І природа буде вдячна нам, як вдячне плямисте, іклате, вухате плем’я чортківського лісу своїм опікунам – чортківським лісівникам.

Ініціатором створення вольєрного господарства півтора десятка років тому був неабиякий ентузіаст лісничий Білецького лісництва Михайло Демкович. Спершу відвели невелику площу – в дачі Монастириська вольєр займав п’ять га. Розводили диких свиней, для припливу свіжої крові обмінювали поголів’я в інших лісгоспах. Рік у рік дедалі більше тварин випускали в лісові угіддя. Якось натрапили на пораненого браконьєрами оленя плямистого, відловили, підлікували й теж «прописали» у вольєрі. Коли самець змужнів, підселили до нього трьох самочок, яких придбали в колег сусідньої Хмельниччини.

Коні – то особлива любов і гордість лісничого Михайла Демковича

– З часом, – розповів Михайло Миколайович, – зрозуміли, що треба розширюватися. За сприяння ОДА закупили сітку і звели новий вольєр – на 117 га. До будівництва долучилися всі лісництва, через два місяці парнокопитні вже освоювалися в просторому лісовому «домі». Якщо в малому тісному вольєрі звір швидко звикає до людей і при виході за огорожу може легко стати здобиччю браконьєрів, то у великому він почуває себе вільніше, поводиться обережніше, вчиться відчувати небезпеку. Одне слово, для нього створені умови, як у дикій природі, тому коли з напіввільного утримання виходить у вільний світ, швидко адаптується. Сприяє цьому й те, що в Більче-Золотецькому й Улашківському лісництвах збудували ще два невеликих вольєри, де олені та кабани перед випуском у природу проходять акліматизацію.

Корми для копитних розсипають Володимир Паньків і Микола Никольців

При вході до головного, базового вольєра нас зустрів молодий єгер Ігор Гречка. Попросив пройти крізь дезінфікуючий бар’єр. Профілактичні заходи, які проводять спільно з ветеринарно-санітарною службою, мають на меті запобігти занесенню збудника африканської чуми свиней. Слідом за нами на територію заїхали на тракторі з причепом механізатор Володимир Паньків і робітник Микола Никольців – завезли й почали розсипати в традиційних місцях підгодівлі тварин зерно кукурудзи. Вмісту причепа вистачає на 5–6 днів. Доставили й партію гарбузів – «на десерт».

Дорогою від господарів дізнаюся, що перебуваємо в своєрідному біотехнічному комплексі, який працює на збільшення ємності мисливських угідь, збагачення загального природного біорозмаїття лісгоспу. Звели капітальний навіс – там звірі ховаються від негоди. Передбачили в ньому і можливість проводити пацієнтам різні ветеринарні процедури. Неподалік – сінник із запашним різнотрав’ям, два окультурені водоймища, дерев’яні трикутники для зерна. У різних місцях встановлено годівниці та солонці для налагодження мінерально-соляного балансу. Є мінеральне живлення та вітамінні добавки у вигляді заготовлених кормових віників з липи, кропиви, малини тощо – буде в молодняка міцніше здоров’я та роги. Завдяки годівницям вдається підтримувати середовище проживання копитних у холодну пору року, підгодівля сприяє поліпшенню та збереженню фізіологічних і репродуктивних якостей тварин.

– Має лісництво власне майже 20-гектарне поле, де сіємо овес, ячмінь, кукурудзу, – пояснив Ігор Гречка. – У вольєрі є кормові ремізи, є спеціальні ділянки під топінамбуром і зерновими, які поїдають звірі.

Ігор лише рік працює єгерем у лісгоспі, а вже не уявляє себе без неспокійного, загадкового дикого племені. Заочно навчається в Кременецькому лісотехнічному коледжі, мріє про вищу лісомисливську освіту. Каже, що дуже задоволений своєю роботою. Задоволений молодим спеціалістом і лісничий Михайло Демкович. «Як немає зацікавленості, як немає любові до професії, – наголосив під час розмови, – то щодень не проходитиме 4,5 кілометра вздовж вольєра, не вирушатиме навіть у свято, вночі, за негоди в рейди з виявлення браконьєрів. Щоправда, – додав, – з цим ганебним явищем у нас майже покінчено. Люди знають, що в лісі, біля тварин працюють фанати своєї справи, які поставлять шлагбаум перед кожним, хто дивиться на диких копитних лише як на шмат м’яса. Проводимо роз’яснювальну роботу з населенням, просвітницьку – з молоддю, надто шкільною. Допитливу дітвору катаємо на конях, до яких у нас якесь особливе, трепетне ставлення, тож розводимо їх, використовуємо для об’їзду масивів, підвезення кормів узимку, та й просто для краси. Що то за лісництво без красивих коней?! Залучаємо дітей до догляду, до посильних робіт у лісі, розповідаємо про життя друзів наших менших. Так поступово прищеплюємо любов до всього живого, до всього того, що оточує нас і потребує бережливого ставлення та підтримки. Дуже хочемо і прагнемо, аби з малих років розуміли юні, що найкраща корона не діамантова, а жива – гілляста корона оленя. То його гордість. Бачити її, милуватися нею – велика радість і щастя. Тому робимо все залежне від нас, аби в подільських дібровах лунав могутній рик рогатих красенів, аби вони були багаті на дику фауну».

ПРЯМА МОВА

Василь Фреяк, директор ДП «Чортківське лісове господарство»:
– Мисливство є важливою складовою господарської діяльності підприємства. За лісгоспом закріплено 20070 га мисливських угідь. Працюють чотири єгері, які люблять свою роботу, сумлінно виконують покладені на них обов’язки, повсякчас дбають про захист, збереження, відтворення дикої фауни. Завдяки єгерській службі, а також лісовій охороні зростає продуктивність мисливських угідь, досягнуто оптимальної кількості дичини. Так, згідно з останніми матеріалами обліку кабана нараховується 78 голів, козулі – 235, зайця-русака – 905, куниці – 133, борсука – 94 голови. Щороку проводиться полювання на парнокопитних і хутрових звірів, пернату дичину. Торік, скажімо, відповідно до затверджених лімітів було добуто 8 голів кабана та 14 – козулі, такий самий ліміт погоджено і на 2017 р.

З метою охорони мисливських угідь, попередження та виявлення випадків браконьєрства систематично влаштовуються рейди. Минулого року склали 26 протоколів на порушників правил полювання, цього року – 17. Відрадно, що фактів браконьєрства стає дедалі менше, в чому заслуга лісівників, єгерів.

Що стосується затрат на охорону та відтворення мисливської фауни, то 2016 р. з цією метою було вкладено 191,5 тис. грн, за дев’ять місяців поточного року – 207,7 тис. грн. Кошти використовуємо, зокрема, й для виготовлення та встановлення біотехнічних споруд, для заготівлі та закупівлі кормів. Щорічно припасаємо для підгодівлі до 20 т сіна, 15–20 т коренеплодів, 10 т концентратів, у межах п’яти тисяч штук вітамінних віників.

Своєрідною візитівкою району став вольєр з утримання плямистих оленів, диких свиней, а останнім часом і козуль. Значну допомогу при будівництві його надала обласна державна адміністрація, виділивши кошти для закупівлі сітки. Кількість оленів у вольєрі поки що невелика, але працюємо над тим, щоб наростити її. Ці лісові красені стали улюбленцями дітвори, котра залюбки спостерігає за ними під час колективних екскурсій. Із багатьох шкіл уже побували в нас учні і потік їх не зменшується. Унікальний куточок живої природи дарує малечі незабутні хвилини спілкування зі світом диких тварин. Таким чином працівники лісової охорони, єгерської служби активно долучаються до екологічного виховання підростаючого покоління.

Микола НЕКАНДРІВ,
“Лісовий і мисливський журнал”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top